Він поскаржився батькам на «ліниву» дружину, не підозрюючи, що батько спершу вислухає її

Двері відчинила Лариса Сергіївна. Вона була в новому домашньому халаті, з манікюром і книжкою в руці.

— Ти по зимові речі? — спокійно спитала вона, не пускаючи чоловіка на поріг.

— Ларо! — Голос Миколи Андрійовича здригнувся. — Я тобі борщ зварив. Сам. Марина керувала, але чистив і різав усе я.

Свекруха здивовано підвела брови. Вона подивилася на величезну каструлю, з-під кришки якої зрадливо спокусливо пахло часником і кропом. Потім перевела погляд на чоловіка, в якого на щоці красувалася пляма від томатної пасти.

— Борщ, кажеш? — Вона ледь примружилася. — І посуд за собою помив?

— Ларо, пусти назад. Я все усвідомив. Я був старим дурним віслюком. Чесне слово, я тепер сам до магазину ходитиму і пилососити навчуся. Тільки не виганяй. Там у молодих дідівщина страшна. Маринка з мене шеф-кухаря зробила. Я ледь живий.

Лариса Сергіївна спробувала стримати усмішку, але кутики губ однаково поповзли вгору.

— Занось свій суп, кулінаре. Але май на увазі, розклад чергувань на кухні повішу на холодильник уже завтра. Крок ліворуч, крок праворуч — назад поїдеш картоплю кубиками різати.

Микола Андрійович радісно закивав і протиснувся в передпокій. Розлучення того дня офіційно вирішили заморозити до з’ясування нових обставин.

Тим часом Богдан закінчував мити підлогу в коридорі. Він витер піт із чола, сполоснув ганчірку й повісив її сушитися на ручку відра. Марина пройшла повз, зазирнула у відро й схвально кивнула.

— Чудова робота, годувальнику. Вода прозора, розводів на ламінаті немає.

Богдан втомлено опустився на табурет, витягаючи гудучі ноги.

— Марин, а давай на вихідних доставку замовимо або в кафе сходимо? Я на кухню дивитися більше не можу.

— Звісно, замовимо. — Марина лагідно скуйовдила йому волосся. — Я якраз бачила чудовий сет ролів. Можеш оплатити зі своєї картки. Ти ж у нас головний спонсор бенкету.

Вона поцілувала чоловіка в маківку й пішла дивитися свій серіал.

Богдан подивився їй услід, тяжко зітхнув, узяв чисту паперову тарілку й пішов розігрівати собі вечерю, твердо вирішивши, що макарони без м’яса — не така вже й погана річ, якщо посуд мити не треба.