Життя без прикрасЧай на столі вистиг недоторканий. Оксана сиділа, дослухаючись до будинку: ліфт зітхав за стіною, хтось зверху пересував стілець, у дворі грюкали автомобільні дверцята. Звичайні звуки раптом стали тривожними, ніби кожен міг виявитися початком нового вторгнення.
Потім погляд упав на спільний планшет, забутий біля пульта. Колись вони синхронізували його з телефоном Богдана: сімейний календар, списки покупок, ліки для Галини Петрівни, платежі. Планшетом давно майже не користувалися. Оксана машинально під’єднала зарядку, щоб прибрати пристрій із розрядженим екраном, і він ожив.
На екрані відкрився месенджер. Вочевидь, Богдан востаннє заходив у свій обліковий запис і не вийшов. Оксана вже потяглася закрити застосунок — їй стало гидко від думки читати чужі повідомлення. Але вгорі висів діалог із матір’ю, а останній рядок був видний без дотику.
«Зробив?»
Вона завмерла…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.