Чоловік поскаржився матері, що дружина попросила його купити продукти, але гість на порозі виявився зовсім не тим, на кого він чекав

Богдан зашипів, схопив телефон і почав люто тикати пальцем в екран.

— А, отак. Ну все. Досить із мене цього цирку. Ти пошкодуєш, що так поводишся. Я зараз мамі подзвоню. Вона швидко вправить тобі мізки. Вона знає, як сім’ю будувати, на відміну від декого.

Він притиснув слухавку до вуха. Гудки тривали недовго.

— Алло, мам, — закричав Богдан у слухавку тоном ображеної невинності. — Тут ця неадекватна заявила, що я маю зайти в магазин і купити продукти за свої гроші. Ти уявляєш? Приїжджай, розберися з нею негайно. Вона вже зовсім берегів не бачить.

Він театрально завершив виклик і важко зітхнув, далі крутячи телефон у руках.

— Ну все.

Він кинув на Лену зневажливий погляд.

— Зараз приїде мама. Вона тобі пояснить, як має поводитися нормальна дружина.

Лена кивнула, проходячи повз нього до вітальні. Вона сіла на диван, відкрила журнал і стала спокійно гортати сторінки, чекаючи неминучого. Пів години очікування були для Богдана часом тріумфу.

Він ходив кімнатою, заклавши руки за спину, і читав Лені лекції про сімейні цінності: про те, як його мати встигала і працювати, і готувати перше, друге й компот, і про те, що батько ніколи не торкався побутових питань і квитанцій за комуналку.

Лена кивала, інколи всміхаючись, і поглядала на годинник. Рівно за тридцять хвилин пролунав наполегливий дзвінок у двері.

— Ага, приїхала.

Богдан переможно підняв угору вказівний палець.

— Іди, відчиняй і готуйся червоніти.

Лена не поспішаючи підвелася, підійшла до дверей і повернула ключ у замку.

Богдан стояв у неї за спиною, випнувши груди, очікуючи, що зараз його мати вірветься до квартири й почне розносити невістку на друзки. Двері розчинилися. Але від побаченого на порозі він остовпів…