Життя без прикрасВін не став ставити запитань. Не спитав, чи добре йшла робота, не уточнив, скільки залишилося, не зажадав звіту. Денис пройшов просто до Богдана й став перед ним так близько, що той мимоволі відступив на пів кроку.
— Збирай інструмент і йди, — вимовив Денис.
Усмішка на обличчі Богдана здригнулася.
— У сенсі? Що сталося?
— Іди, — повторив Денис уже жорсткіше. — Зараз.
Богдан спробував удавати нерозуміння. Підняв руки, ніби хотів показати, що не розуміє причини. Але в його очах майнуло розуміння: отже, здогадався.
— Слухай, мужик, давай без цього, — почав Богдан. — Робота майже зроблена. Якщо щось не подобається, скажи нормально.
Денис не дав йому договорити. Він різко взяв майстра за плече й штовхнув до виходу. Богдан було вперся, але пручався невпевнено. У коридорі загримів ящик з інструментами, Олеся скрикнула, але Денис не озирнувся.
— Ти що робиш? — Богдан спробував вирватися. — Обережніше!
— Геть із моєї квартири.
Денис виштовхав його в під’їзд майже без паузи. Богдан опинився за порогом, не встигнувши як слід узутися. Він іще хотів щось сказати, але Денис навідліг ударив його по обличчю й штовхнув униз сходами. Майстер, втративши рівновагу, з’їхав на кілька сходинок нижче, вхопився за перила й завмер.
На майданчику повисла різка тиша. Богдан підвів голову. На його обличчі вже не було колишньої нахабної впевненості. Було здивування, досада й розуміння, яке він уже не міг приховати.
— Зрозуміло, — пробурмотів він, відводячи погляд. — Сам напросився.
Денис не став слухати далі. Він грюкнув дверима, залишивши Богдана в під’їзді. Усе, що стосувалося чужого майстра, для Дениса закінчилося за одну хвилину. Тепер у квартирі залишалася Олеся…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.