Чоловік встановив приховану камеру для ремонту, а запис несподівано показав зовсім інший бік його квартири

Денис і Олеся прожили в шлюбі зовсім недовго. Після весілля вони майже одразу перебралися до квартири, яка дісталася Денисові від бабусі. Житло було не нове: стіни давно просили свіжого оздоблення, підлога місцями поскрипувала, стара плитка у ванній трималася радше за звичкою, ніж на совість. Але для двох людей, які тільки починали сімейне життя, ця квартира здавалася не тягарем, а шансом.

Ремонт вирішили робити поступово й разом. Денис працював інженером, повертався пізно, часто втомлений, із головою, забитою кресленнями, розрахунками й дедлайнами. Олеся поки що не влаштовувалася на роботу: займалася домом, розбирала речі, відмивала старі шафи, вибирала зразки шпалер, сперечалася з ним про колір стін і намагалася допомагати там, де вистачало сил і терпіння.

Сам Денис ремонту не любив. Пил, шум дриля й нескінченні дрібниці дратували його. Але діватися було нікуди. Квартира потребувала вкладень, і вони взяли невелику позику, купили матеріали, замовили частину меблів і почали потроху перетворювати старе бабусине житло на справжній дім.

Увечері вони сідали просто на коробки посеред майбутньої кухні й обговорювали, де стоятиме гарнітур, куди вивести розетки, як зручніше розмістити плиту й мийку.

— Ось тут, думаю, краще поставити кутову шафу, — казав Денис, прикладаючи рулетку до стіни. — Якщо пустити стільницю до вікна, місця буде більше.

— А верхні шафки зробимо вищими, — відповідала Олеся, оглядаючи порожню кімнату. — Я не хочу, щоб усе валялося на видноті. Нехай буде більше полиць.

Денис кивав, робив помітки в блокноті, але думки раз у раз поверталися до роботи. Йому хотілося якнайшвидше закінчити ремонт і одного дня повернутися ввечері вже не на будівництво, а додому. Якось після чергової розмови про кріплення й шафи він видихнув і визнав те, що давно було очевидним:

— Із кухнею самому мені не впоратися. Треба кликати майстра.

Олеся знизала плечима, ніби це було найрозумнішим рішенням від самого початку.

— Звісно, клич. Ти цілими днями на роботі, а я в таких справах не тямлю. Краще нехай людина збере нормально, ніж ми потім перероблятимемо.

Наступного дня він знайшов мебляра за рекомендацією. Звали майстра Богдан. Той пообіцяв приїхати вранці, усе подивитися і, якщо не виникне складнощів, за день зібрати основну частину кухні. Усе вирішилося за один вечір: кухню збиратиме стороння людина…