Чоловік вимагав шампанського на честь свого повернення, доки не побачив, що відбувається в домі

— Мені нічого не треба, — швидко відповіла дівчина. — Я розумію, це несподівано. Ви, мабуть…

— Я хочу зрозуміти, навіщо ви прийшли, — перебила Олена. — Почніть із цього.

Гостя глибоко вдихнула, ніби наважувалася на щось остаточне.

— Мене звати Вероніка. Я зустрічаюся з Дмитром.

Кілька секунд Олена просто дивилася на неї. Потім усміхнулася — коротко, без веселощів.

— Простіше кажучи, ви його коханка.

Вероніка помітно сіпнулася, але майже відразу випростала спину, ніби заздалегідь приготувалася до нападу.

— Можете називати мене як хочете. Тільки я не хочу, щоб ви думали про мене погано. Ми з ним цього не планували. Усе сталося само собою. Почуття виявилися сильнішими.

— За свої почуття відповідайте самі, — рівно сказала Олена. — Моєї участі в них не було.

Голос у неї залишався спокійним, але всередині вже піднімалася злість. Не істерична, не галаслива, а холодна й важка. Така, від якої думки стають особливо чіткими.

— Це все? — спитала вона. — Ви прийшли повідомити мені новину чи у вас заготовлена ще якась частина вистави?

Олена майже не сумнівалася, що зараз Вероніка покладе долоню на живіт і оголосить, що чекає дитину. Після цього, звісно, дружина мала б виявити шляхетність і поступитися місцем великому коханню. Але дитини в цій історії не виявилося. Зате нахабства вистачало з надлишком.

Вероніка почала розповідати, що вони з Дмитром разом уже пів року. Що зустрілися випадково. Що спочатку обоє намагалися боротися з почуттями. Що все було складно, болісно й несподівано. Олена слухала недовго, а потім підняла руку, зупиняючи потік пояснень.

— Історію вашого знайомства можете залишити при собі. Скажіть, навіщо ви прийшли до мене…