Життя без прикрас«Мені треба спати до обіду, медитувати, відновлювати жіночу енергію, а ви тут шастатимете». «Можеш спати в берушах і масці для сну, або можеш просто зараз викликати таксі й поїхати назад у свою студію», — мило усміхнулася Даша.
«Юро, допоможи гостям із речами у вітальню й витри калюжу за мамою, будь ласка, у мене ламінат здується від цієї жіночої енергії». Вона розвернулася й пішла на кухню. Чайник на плиті буркотливо заурчав, підігріваючи воду.
Даша не збиралася влаштовувати істерик із биттям посуду. Вона чітко знала: той, хто починає кричати, уже програв. Ситуація вимагала витримки, влучних ударів і хірургічного розрахунку.
У суботній ранок почалися диверсії. О пів на восьму ранку Даша вийшла на кухню й виявила там Карину. Попелюшка з розбитим серцем сиділа за столом у шовковому халаті, закинувши ногу на ногу.
Перед нею диміла чашка Дашиної колекційної ефіопської кави, а на тарілочці спочивали залишки фермерського сиру грюєр, який Даша купувала виключно для своїх вечірніх суботніх перекусів. «Ох, ти вже прокинулася?» — Карина ліниво помішала каву ложечкою. «А у вас немає нормального молока, тільки це вівсяне непорозуміння».
«Це моє вівсяне непорозуміння для моєї кави». Даша підійшла до раковини й спокійно набрала склянку води. «А сир, я так розумію, пішов на компенсацію психологічної травми?»
«Ой, та годі тобі, шматок сиру пошкодувала для рідні!» «Юрко сказав, що в холодильнику все спільне». Юрко, вочевидь, забув, хто той холодильник наповнює.
Удень семирічна Настя сиділа у своїй кімнаті за столом і складала з конструктора масштабну модель диплодока. Дитина тихо мурмотіла собі під ніс пісеньку з мультика. Двері відчинилися без стуку, і на порозі виникла Карина, слідом за якою маячила Зінаїда Аркадіївна….
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.