Чоловік заявив, що мої батьки мають платити його матері за наш шлюб, але одного повідомлення вистачило, щоб свекруха сама зателефонувала в паніці

— Ти все одно не розберешся, — нарешті промовив Максим. — Там складні бізнес-процеси, вкладення в майбутнє, розширення. А твоя знайома просто намагається витіснити маму. Краще б підтримала сім’ю, як і належить дружині, замість того щоб обговорювати мою матір зі сторонніми.

Він відсунув майже неторкану тарілку й пішов до спальні. Олеся залишилася за столом. Слова про розширення ніяк не поєднувалися з порожнім кабінетом і скаргами орендодавиці. Лариса Петрівна навіть найпростіші електронні таблиці опановувала насилу, зате тепер син говорив про її інвестиції так, ніби вона керувала великою компанією. У цій історії явно бракувало головної деталі.

За два дні, у вихідний, Максим із самого ранку поїхав до матері нібито допомагати з документами. Олеся взялася до прибирання, упорядкувала квіти й розраховувала провести тихий вечір. Але ближче до сутінків у двері подзвонили.

На порозі стояла Лариса Петрівна. Не привітавшись, вона пройшла всередину просто у взутті, оглянула передпокій із виглядом санітарного інспектора й невдоволено втягнула носом повітря.

— Знову пахне котом. Я скільки разів казала Максиму: тварина в квартирі видає брак доброго виховання. У пристойних домах собак тримали окремо.

— Окремого приміщення для собак у нас немає, — сухо відповіла Олеся, зачиняючи двері. — А Барс нічим не пахне. Чаю хочете?

— Мені не до чаювань. Розмова буде серйозна.

Свекруха пройшла до вітальні, сіла на диван, не знімаючи пальта, і склала руки на сумці.

— Максим нещасливий, а ти цього навіть не помічаєш. Поринула у свої тканини, шви, замовлення й не розумієш, що мій син поступово згасає. Йому потрібен простір для зростання і відповідний побут. Що він отримує поруч із тобою?

— Квартиру, їжу й можливість не оплачувати рахунки, — перелічила Олеся. — Чи гідний побут вимірюється щоденною дорогою рибою?

Губи Лариси Петрівни перетворилися на тонку лінію.

— Не смій розмовляти зі мною таким тоном. У Максима рідкісні здібності. Він міг обрати жінку свого кола: власницю великої компанії, доньку впливової людини. А віддав перевагу тобі, виявивши великодушність. Таке великодушність має бути відшкодоване.

Олеся вдивилася в її обличчя, сподіваючись помітити бодай тінь насмішки. Але свекруха говорила цілком серйозно…