Чужі правила гри: історія про те, чому ніколи не можна списувати з рахунків засновників

Але щойно за Володею відчинялися тюремні ворота, він одразу поспішав до нових кримінальних подвигів. По-справжньому Бабушкін попався в жовтні 1949 року, коли їхав у пасажирському поїзді. Злодій не втримався від спокуси й обчистив кишені своїх попутників, але серйозно прорахувався в плануванні.

Громадяни схаменулися щодо пропажі раніше, ніж потяг зупинився на черговій великій станції. Вистрибувати на ходу Чапайонок не наважився й безропотно здався правоохоронцям, які встигли підоспіти. Варто зазначити, що завдяки своїм старшим товаришам молодий злодій міцно засвоїв неписану істину: ніколи не чинити опору під час затримання й не завдавати каліцтв охоронцям порядку.

Законники міркували так: «Ми робимо свою роботу, а оперативники — свою, і нема чого ображатися, якщо злодій не зумів спрацювати чисто». Цього разу Бабушкін отримав по повній програмі й міг нарікати лише на самого себе. Незадовго до того вийшов указ про посилення охорони особистої власності громадян, згідно з яким істотно посилилося покарання за крадіжки й розбої.

Вислухавши багату кримінальну біографію підсудного, лінійний суд скупитися на строк не став. У січні 1950 року Бабушкіну призначили покарання за максимально можливою за його статтею планкою — довгих десять років позбавлення волі. Так сталося, що до зони Володимир потрапив у самий розпал так званої «сучої війни».

Це було жорстоке протистояння між злодіями в законі старої формації та кримінальниками нового покоління, які виступили за активну співпрацю з адміністрацією. За таку лояльність до влади консервативні опоненти зневажливо називали їх «суками». Попри таку небезпечну ситуацію, Бабушкін із честю прийняв коронацію в одному з віддалених виправно-трудових таборів і беззастережно став на бік злодіїв, які суворо шанували свій кодекс.

Тоді ж новоспечений законник і обзавівся своїм знаменитим прізвиськом — Вася Діамант. Іменем Вася злодій завжди представлявся оперативникам під час затримання, а другу частину псевдоніма він, за чутками, запозичив у співкамерника, який склав голову в табірних боях. Утім, схильні романтизувати кримінальну долю шанувальники стверджують, що Діамант — це своєрідний натяк на унікальність Володимира, який залишався вірним злодійським принципам до останнього подиху…