Депутати вирішили натиснути на літню жінку, не знаючи, чиєю матір’ю вона виявиться

Остап дістав другий телефон і набрав короткий номер.

— Назаре, збирайся. Їдемо до матері. Зараз.

За годину чорна машина вже виходила з великого міста на нічну трасу. Назар сидів за кермом мовчки, міцно тримаючи баранку. Остап влаштувався на задньому сидінні й дивився в темряву, де рідкісні ліхтарі відступали назад, мов чужі думки. Попереду була довга дорога, понад тисячу кілометрів, але він не квапив водія. Поспіх, як він знав, робить людину сліпою. А йому треба було бачити все…