Життя без прикрас— Матір убили браконьєри біля моєї ділянки. На позашляховику. В інспекторів нагляду точно такі самі шини на службових машинах, — рівним, глухим голосом відповів Віктор. — Вони його присплять або продадуть на притравку того ж дня. Немає в них жодних державних притулків для ведмежат.
Бондаренко важко зітхнув і сів назад за свій стіл. Він відчинив скрипучу верхню шухляду й дістав чистий стандартний бланк із синьою печаткою.
— Я тобі нічого не казав. Випишу довідку на цуценя кавказької вівчарки. Цього вистачить для проїзду в поїзді чи автобусі. Але довго ти його в селі не сховаєш. Сусіди побачать, або лісники самі швидко донесуть.
Віктор склав хрусткий аркуш учетверо й прибрав до внутрішньої кишені куртки. Він обережно підняв кошик за пластикові ручки.
— У мене немає близьких сусідів. А з інспекторами я сам говоритиму.
Увечері вони сиділи на маленькій кухні свого зрубного дому. Марія методично втирала в прокушену соску харчову соду, відчищаючи в’їдливі залишки молока. Віктор зосереджено чистив розібрану рушницю шматком промащеного ганчір’я. У повітрі пахло збройовим мастилом.
На столі лежала офіційна відповідь із регіонального Департаменту природокористування. Листа привіз ранковий листоноша. На білому аркуші формату А4 було надруковано короткий, сухий текст: «Розгляд заявок від фізичних осіб на створення приватних реабілітаційних центрів для диких тварин тимчасово призупинено».
Марія відклала чисту жовту соску на сухий вафельний рушник. Вона подивилася на розібраний затвор у руках чоловіка. Бюрократична система почала повільно, але невблаганно стискати довкола них своє холодне сталеве кільце…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.