На прощанні із солдатом собака раптом почала гавкати, і за хвилину всі зрозуміли причину

— Рою, спокійно. Тихо.

Пес навіть не моргнув.

Минуло кілька секунд — і він різко подався вперед.

А потім загавкав.

Гавкіт розітнув тишу так раптово, що кілька людей здригнулися. У ньому не було звичної собачої розгубленості. Це не був крик туги за господарем. Звук пролунав коротко, жорстко, тривожно — так службова вівчарка подає сигнал, коли виявляє щось важливе.

Чоловік обережно потягнув повідець.

— Назад, хлопче. Тихіше.

Але Рой уперся лапами в підлогу. Його очі не відривалися від згортка.

Він знову загавкав.

Тепер голосніше.

Наполегливіше.

Залою відразу пройшов тривожний шепіт.

— Що з ним таке?

— Чому він раптом почав гавкати?