Поки рідня чоловіка чекала в пологовому будинку результатів УЗД його нової жінки, я вже була далеко разом із двома дітьми

У цю мить завібрував телефон. Телефонував фінансовий директор його компанії. Дмитро роздратовано відповів:

— Що ще?

На тому кінці пролунав нервовий голос:

— Дмитре, у нас величезна проблема.

Дмитро насупився:

— Що сталося?

— Троє наших найбільших партнерів щойно надіслали повідомлення про розірвання контрактів.

Дмитро похолов. Ці три проєкти вартували понад мільярд. Якщо вони зірвуться, неустойка становитиме близько ста мільйонів. Серце стиснулося.

— Чому вони розірвали контракти?

— Я не знаю. Сказали лише, що отримали якусь внутрішню інформацію про компанію й вирішили розірвати відносини.

Дмитро стиснув телефон. У вухах дзвеніло: сто мільйонів. Така сума могла потопити компанію.

— Я їду в офіс. Просто зараз.

Він поклав слухавку. Марія спитала:

— Що сталося?

Дмитро відповів, не обертаючись:

— Проблеми в компанії.

Тут підійшла медсестра:

— Пане Дмитре, рахунок за обстеження Аліси ще не оплачено.

Марія дістала кредитну картку:

— Я заплачу.

Касирка провела карткою по терміналу. Помилка транзакції. Марія насупилася:

— Спробуйте ще раз.

Касирка повторила. Та сама помилка.

— Ваша картка, схоже, заблокована.

Марія здивувалася:

— Це неможливо.

Вона дістала іншу картку. Той самий результат. Дмитро почав розуміти, що відбувається щось недобре. Він простягнув свою:

— Використайте цю.

Касирка провела і його карткою. На екрані спалахнуло червоне повідомлення: «Рахунок заморожено». Дмитро не повірив своїм очам. Родина, яка годину тому з легкістю обговорювала найкращу няню й найкращу школу, тепер не могла оплатити один рахунок за обстеження, і касирка дивилася на них із чемним подивом.

— Цього не може бути.

І тут його телефон задзвонив знову. Цього разу — банк.

— Пане Дмитре, у зв’язку з екстреною постановою суду всі рахунки на ваше ім’я тимчасово заморожено.

Дмитро відчув, як земля йде з-під ніг.

— Хто подав заяву?

Голос у слухавці відповів:

— Катерина.

Це ім’я обрушилося на нього, як удар молота. Дмитро завмер посеред лікарняного коридору з телефоном у руці. Повз проходили люди, десь перемовлялися пошепки, а він стояв і не чув нічого, крім цього імені. Лише тепер він почав усвідомлювати: жінка, яку він зневажав вісім років, насправді дуже довго готувалася до цього дня. І це був лише початок.

Повітря в коридорі стало нестерпно важким. Слова працівника банку луною віддавалися в голові Дмитра. Заявниця — Катерина. Це ім’я вп’ялося йому в серце. Марія, побачивши, як зблід брат, одразу спитала:

— Дмитре, що сталося?

Він не відповів. Помовчав кілька секунд, потім різко повернув голову в бік кабінету УЗД, де все ще залишалася Аліса. Його погляд був крижаний. Марія не відступала:

— Дмитре, скажи щось.

Дмитро заговорив хрипким голосом:

— Мої рахунки заморожені.

— Що? — закричала Марія. — Як це — заморожені?

Налякана Людмила теж втрутилася:

— Синку, поясни до ладу.

Дмитро глибоко зітхнув:

— У банку сказали, що це за рішенням суду. Катерина подала заяву.

Повітря наче заледенiло. Марія на мить розгубилася, а потім презирливо розсміялася:

— Та що може зробити ця домогосподарка?

Але не встигла вона договорити, як телефон Дмитра задзвонив знову. Незнайомий номер. Дмитро відповів…