Прихований козир: чому особистість супутника скромної випускниці змусила директора заїкатися

Куди документи їдеш подавати?» — поцікавився він, звично зупиняючись біля дівчини.

«Поки що точно не знаю, ми з мамою їдемо до мегаполіса до мого діда». «Здорово! Я теж поїду вступати туди. Буду намагатися прорватися на факультет журналістики».

«Але, як мудро сказав Самоєдов, треба тренувати впевнений голос і менше слухати тих, хто погано розбирається в реальному житті!» — всміхнулася Катя, жодним словом не обмовившись про те, що знаменитий метр — її рідний дід. «Добре», — весело розсміявся Мирон.

«Домовилися, я слухатиму тільки тебе. Мені здається, що ти дуже перспективна!» Катя теж дзвінко розсміялася з того, як точно Мирон скопіював інтонації й слова її діда, якими той охарактеризував самого юнака.

«Слухай, а пропоную піти на шкільний бал разом!» — несподівано сказав Мирон і впевнено простягнув Каті свою руку. «Світлана ж цього просто не переживе!» Дівчина комічно закотила очі, блискуче імітуючи реакцію місцевої мажорки. «Знаєш, а може, мені тільки цього й треба!»

Сукня вийшла просто розкішною, підкреслюючи всі переваги. Зачіска вийшла ідеальною, а настрій був воістину чудовим. Дивлячись на Катю, мама ледве стримувала гарячі сльози радості від того, якою красивою виросла її донька.

Реакція всіх зібраних однокласників на ефектну появу Каті в супроводі Мирона була вельми неоднозначною. У натовпі всі активно перешіптувалися, раз у раз уголос згадуючи ім’я Світлани. Сама ж ватажка цькування мовчки дивилася на красиву пару, вкриваючись багряними плямами від злості, але так і не наважившись вимовити нічого вголос.

Міцно стискаючи руку Мирона й переступаючи поріг святково прикрашеної зали, дівчина почувалася справжньою принцесою. Вона назавжди прощалася з брудними підлогами в місцевому БК, недоїдками з їдальні та минулим убогим життям, сміливо крокуючи в світле майбутнє!