Рідня мого хлопця нічого не знала про мій дохід, а перша зустріч розкрила їхню сутність ще до знайомства

Ми говорили про це з Богданом не раз. Обоє хотіли сім’ю, але не одразу. Спершу хотілося пожити для себе.

— Звісно, — відповіла я. — Але не в перший же рік. Хочеться спочатку міцно стати на ноги.

— Правильно, — несподівано підтримав Павло Іванович. — Сім’я — це відповідальність.

Але Лариса Михайлівна, вочевидь, уже склала про мене свою думку. Вона стала помітно холоднішою, відповідала односкладово, а потім і зовсім переключилася на сина, обговорюючи якісь сімейні справи. Наче мене тут і не було. Богдан відчував незручність.

Він намагався залучити мене до розмови, але його мама вперто ігнорувала будь-які мої репліки. Наприкінці вечері жінка встала з-за столу.

— Богданчику, допоможи мені на кухні посуд прибрати.

Я залишилася наодинці з Павлом Івановичем. Він налив собі чаю й уважно подивився на мене.

— Не ображайтеся на Ларису. Вона просто дуже переживає за синів.

— Я розумію, — відповіла я щиро. — Будь-яка мати хоче для дитини найкращого.

— Саме так. Після історії з Денисом вона стала дуже обережною. — Чоловік зітхнув. — Його дружина здавалася такою милою дівчиною.

— А потім?

— А потім що? Виявилося, що в неї кредити на півтора мільйона. Денис усе погасив. Думав, що це тимчасові труднощі. Потім з’ясувалося, що вона грає в карти. Знову борги. Знову він їх погасив. Коли вони розлучилися, вона через суд відсудила половину квартири, яку він купив за власні гроші…