Сміх обірвався в одну мить: з ким колишня тихоня поїхала із зустрічі випускників — Частина 10 з 10

Частина 10 з 10

— Підеш йому назустріч?

— Ще чого, — щиро розсміялася власниця ресторану. — Цим людям із минулого життя я не подам і склянки води.

— А чому ти тоді проігнорувала мої дзвінки в студентські роки?

— Тому що для мене ти був частиною їхньої зграї.

— Це брехня. Я ніколи не опускався до образ і підлостей.

— Правильно, але ти мовчки за всім цим спостерігав. Навіть не знаю, яка з цих позицій гірша.

— Розумію тебе. Вибач.

— Гаразд, Іване, за мною прибула машина. Сім'я чекає. Завтра у нас рейс до Італії, треба ще речі спакувати. Не смію більше тебе затримувати. Набирай, якщо щось термінове.

— На жаль, не можу відповісти взаємністю. Прощавай.

Помітили помилку — переплутане ім’я, описку, нестиковку? Виділіть, будь ласка, це місце в тексті, з’явиться кнопка «Повідомити» (або натисніть Ctrl+Enter). Ми читаємо кожне повідомлення.

Більше шляхи Віри з колишніми однокласниками ніколи не перетиналися. Періодично хтось із них обривав їй телефон, сподіваючись випросити послугу чи протекцію впливового чоловіка. Але жінка залишалася непохитною, навіть не намагаючись вникати в їхні турботи. Вона просто продовжувала насолоджуватися кожною миттю свого благополучного і щасливого життя.

Кінець історіїВи дочитали всі 10 частин. Що відчули наприкінці? Напишіть у коментарях — автору важливо.