Собака не переставала гавкати на вагітну жінку

Люди навколо сповільнювали ходу. Одні дивилися на неї з підозрою, інші — зі співчуттям; хтось уже підняв телефон, знімаючи те, що відбувалося. Шепіт ширився залом, посилюючи її паніку, і напруження ніби ставало частиною шумного повітря термінала. Олег відчував, як пришвидшується його власний пульс.

Вони з Алексом працювали разом три роки, і за цей час пес не дав жодного хибного сигналу. Одного разу він виявив контрабанду в багажі непримітного туриста, схожого на звичайного батька сімейства, і справа закінчилася арештом. Але жінка, що стояла перед Олегом, здавалося, боялася не викриття, а самої ситуації. Залишити реакцію собаки без уваги він не міг, однак і завдати зайвого страху невинній людині теж не хотів. Олег стиснув зуби: відповідальність за безпеку не дозволяла керуватися самим лише співчуттям. Обирати все одно доводилося йому.

— Проведемо додатковий огляд, — розпорядився Олег. — Треба зрозуміти, на що він реагує.

Двоє працівників у темно-синій формі стали по обидва боки від пасажирки. Вони рухалися спокійно й не наближалися до неї різкіше, ніж було потрібно. Один ледь торкнувся її ліктя й показав на коридор.

— Пройдімо з нами.

Жінка мовчки кивнула. Дихала вона часто й неглибоко, тепер уже обома руками обіймаючи живіт, ніби намагалася затулити дитину від незрозумілої небезпеки. Зробивши кілька кроків, вона знову тихо попросила пояснити, що відбувається. В очах заблищали сльози, а на Олега вона подивилася так, ніби тільки він міг припинити це непорозуміння.

Він ішов слідом і тримав повідець коротко. Алекс не зводив із неї очей; вуха притислися до голови, шерсть на загривку піднялася. Зазвичай усі його реакції були стриманими, точними й зрозумілими. Тепер же наполегливість пса нагадувала відчайдушну спробу докричатися до людей. Олегові дедалі важче було пояснити її звичними причинами…