Тінь у коридорі: що дружина випадково побачила у дзеркалі

— Та тому що я твоя дружина, і мені не подобається, що ти п'єш.

Стас розгубився. Потім сказав:

— Ну, це ж ненадовго. Соня тепер здорова, тож немає причин залишатися поруч з інвалідом.

Таня випросталася:

— Ти хотів сказати, з ідіотом?

— Стасе, мені здалося, що ти сильний, що розумний, що все можеш. Але не могла я в тобі помилитися.

Він опустив голову:

— Пробач, я, здається, не впорався.

— Але ж я тепер удома. Може, спробуємо знову?

Рік добігав кінця. Іван Петрович дуже нервував. Стас щойно почав самостійно стояти. Ходити ще не виходило, але лікарі сказали, що такими темпами — побіжить. А Таня... їй скоро їхати. Може, запропонувати ще грошей?

До кімнати на вечерю вийшли Таня, Сонечка і Стас на візку.

— Тату, у нас для тебе новини.

Він злякано подивився на них, потім тільки на Таню:

— Їдеш, так?

Таня і Стас перезирнулися. Тетяна похитала головою:

— Не зовсім.

— Та не мучте ви вже!

— Ти скоро станеш дідом, а в Сонечки буде братик або сестричка.

Іван Петрович довго мовчав, а потім просто заплакав. Притиснув усіх до себе і плакав.