Життя без прикрас«Альошо…», — раптом дуже тихо й несміливо промовила дружина, дивлячись на його вкриті грубими шрамами руки. «Ти ж не просто важку цеглу носив на тому проклятому будівництві. Ти ж безжально усував усіх цих людей?»
«Я просто відновив порушену рівновагу в цьому жорстокому світі. Постарайся більше не думати про ці страшні речі», — спокійно відповів він. «Цієї кривавої війни більше немає, і вона ніколи не повернеться в наш дім».
Вона повільно підійшла до чоловіка ззаду й ніжно обійняла його за широкі плечі. Ветеран фізично відчув, як колосальне нервове напруження почало остаточно його відпускати. Місяці важкої підпільної розвідки й постійного стресу нарешті лишилися в минулому.
Епілог цієї довгої й страшної життєвої історії виявився напрочуд тихим. Іванов, який переміг систему, очікувано не став казково багатою й впливовою людиною. Він скромно влаштувався до місцевої школи звичайним учителем основ безпеки життєдіяльності.
Увечері він безплатно вів спортивну секцію рукопашного бою для проблемних хлопчаків. Ветеран учив їх не просто махати кулаками у вуличних бійках. Він пояснював, що сила дана справжньому чоловікові виключно для захисту своєї сім’ї й правди.
Олена теж поступово оговталася від травм і повернулася до улюбленої роботи в бібліотеці. Вона все ще іноді прокидалася ночами в холодному поту від старих кошмарів. Але тепер поруч завжди була надійна рука чоловіка, що миттєво повертала її в безпечну реальність.
Одного тихого вечора, через багато років, голова сім’ї задумливо стояв на балконі. Він із легким смутком дивився на сяйливе вогнями нічне й мирне місто. Рідні промислові квартали змінилися до невпізнання за ці роки…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.