Життя без прикрасАвтобус зупинився. Вона вийшла й пішла до будинку. Чим ближче був під’їзд, тим повільнішими ставали кроки. Перед дверима їй раптом захотілося повернути назад, поблукати вулицями до темряви, нічого не дізнаватися. Але вона зупинилася біля клумби під вікнами, подивилася на третій поверх. Штори були засунуті. Дім виглядав звичайним, спокійним, чужим.
Олеся глибоко вдихнула, увійшла до під’їзду й піднялася сходами. Перед квартирою вона затрималася, тримаючи ключ тремтячими пальцями. Зсередини долинали голоси й звук готування — виразний, упевнений. Шипіла олія, стукала об сковорідку лопатка. Було трохи більше п’ятої. У цей час, як вона думала, Мирослава Данилівна тільки починала готувати. Але за дверима все звучало так, ніби вечеря вже майже дозріла…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.