Життя без прикрас— Зачекайте, ще не зовсім, зараз ще парочка швів.
Вона дякувала Богові, що той був непритомний, поки вона шила серйозне. Чоловік закричав:
— Та ти що робиш? Тобі тільки небіжчиків шити!
Валя усміхнулася:
— Небіжчиків шити не потрібно, заспокойтеся, все найстрашніше позаду. Тепер стежимо за температурою і молимося. Більше ми вже тут нічого не можемо.
До ранку вона не відходила від нього. Перед обідом, коли задрімала, нарешті приїхала швидка. Літній лікар оглянув шви, поміряв температуру, здивовано подивився на Валю:
— Ви лікар?
— Була колись, давно. Температура 37 всю ніч, але це допустимо при втручанні. І так, внутрішні шви теж є, ось я тут усе описала.
Лікар пробігся по паперу очима, і брови злетіли ще вище, хоча, здавалося, вище вже було нікуди.
— Ви серйозно?
Валентина знизала плечима:
— А що, був вибір?
— Ну, такі операції не в кожній лікарні візьмуться робити, а ви тут, на столі… Ну, як бачите, операційної тут немає.
Лікар знову похитав головою. Допоміг санітарам перекласти чоловіка на ноші. Хотів щось сказати, але, махнувши рукою, вийшов. Вже в лікарні він прийшов до пацієнта:
— Знаєте, я багато у своєму житті бачив, але такого… Ця жінка вас на своєму столі, без апаратури, без асистентів з того світу витягла.
Пацієнт дивився на нього здивовано:
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.