Він відмовився від доньки. Але коли побачив, ЩО вона тримає в руці, розридався

«Ім'я вже обрали?» — запитала лікарка, заповнюючи карту. «Ангеліна», — посміхнулася Зоя, не сумніваючись ні секунди. Кирило народження доньки проігнорував.

Він не з'явився в пологовому будинку, не приїхав на виписку. Зоя була у відчаї, але вирішила боротися за сім'ю до кінця. Уклавши солодко сплячу Ангелінку в коляску, вона попрямувала до квартири чоловіка.

Двері довго не відчиняли, нарешті, на порозі з'явився заспаний і похмурий Кирило. «Чого тобі?» — грубо буркнув він. «Прийшла познайомити тебе з донькою», — Зоя рішуче відтіснила його і зайшла у квартиру.

Не звертаючи уваги на протести чоловіка, вона пройшла в кімнату свекрухи і поклала дівчинку на ліжко. Ангеліна уві сні солодко причмокнула губами. «Що ти собі дозволяєш? Це кімната мами! Прибери дитину негайно!» — заревів Кирило.

Він підскочив до ліжка, щоб прибрати немовля, але раптом застиг, вставившись на ручку дівчинки. Родима пляма у вигляді зірки була йому знайома до кожної рисочки. Чоловік, немов підкошений, упав на коліна перед ліжком.

Він тремтячими пальцями взяв крихітну долоньку у свою руку і розридався, як дитина. Це був момент істини, після якого він беззастережно прийняв доньку. Зоя повернулася додому, і мир у сім'ї був відновлений.

Кирило став найбільш люблячим і турботливим батьком у світі. Дивлячись, як чоловік грається з підростаючою Ангелінкою, Зоя часто думала, що ці двоє — споріднені душі, які завжди будуть разом, незважаючи ні на що.