Вісім років він спав праворуч. Я лягла на його місце — і знайшла під подушкою те, що не призначалося мені

Реєстровий номер у нотаріуса Ільїна був точно таким самим.

Марія стиснула ключ у кулаці. Гострі грані вп’ялися в шкіру. Вона скинула речі назад у чорний пакет, засунула його під лавку й швидким кроком попрямувала до виходу.

Трамвай тягнувся маршрутом болісно довго. Колеса з вереском проходили повороти. Шибки запітніли від дихання десятків пасажирів у мокрих куртках. Марія сиділа біля вікна, не відриваючи погляду від миготливих сірих парканів промзони.

Будівля Центрального поштового відділення зустріла її гулом голосів і запахом старого паперу, змішаним із вихлопами дизельних локомотивів неподалік. Марія спустилася широкими мармуровими сходами зі стертими сходинками в секцію абонентських скриньок.

Довгі ряди сірих металевих комірок тяглися вдалечінь. Люмінесцентні лампи під стелею монотонно потріскували. У повітрі стояв дрібний цементний пил. Марія йшла вздовж секцій, вдивляючись у цифри, нанесені білою фарбою через трафарет.

Триста дев’яносто. Чотириста п’ять. Чотириста десять.

Комірка 412 була в самому нижньому ряду, біля підлоги.

Марія опустилася на одне коліно. Бетонна підлога була холодною й брудною. Вона вставила ключ у вузьку проріз замка. Він увійшов до кінця з тихим металевим клацанням. Вона повернула його праворуч. Механізм провернувся туго, з характерним скреготом.

Металеві дверцята відкинулися.

Усередині комірки було темно. Пахло застояним повітрям і пилом. На металевому дні лежала чорна спортивна сумка з дешевого нейлону. Марія вхопилася за ручки й потягнула на себе. Сумка виявилася несподівано легкою.

Це була закладка Віктора. Зброя і фото для кілера — «об’єкта М.». Він замовив її утилізацію після зміни особистості. Але аварія зірвала план, і виконавець так і не прийшов по посилку.

Вона поставила сумку на підлогу перед собою. Блискавка була застібнута не до кінця. Марія потягнула за бігунок.

Усередині не було пачок грошей…