Я думала, що чоловік хоче попрощатися, але екран його телефона показав зовсім іншу правду

Пауза.

— Переважно на ті самі рахунки, пов’язані з Оленою.

Аліна прикрила рота рукою.

Тепер справа була вже не лише в грошах. У цю мить упали останні виправдання. Роман — егоїзм. Приховані рахунки — жорстокість. Але взяти гроші з майбутнього власної доньки, щоб оплачувати інше життя з іншою жінкою, — це було настільки низько, що Аліна не відразу змогла це усвідомити.

А найгірше було те, що Кіра обожнювала батька.

Увечері Денис прийшов додому з їжею з їхнього улюбленого ресторану. Усміхався так, ніби найважча частина його життя майже закінчилася.

Аліна дивилася, як він розкладає контейнери на столі й розповідає про робочі інтриги.

— Ти в порядку? — нарешті спитав він, помітивши її погляд.

— Просто втомилася.

Він підійшов ближче й понизив голос:

— Скоро все закінчиться.

Тепер ця фраза звучала не як утіха. Майже як погроза.

Аліна раптом виразно уявила його майбутнє життя, яке він, можливо, давно вже будував у голові. Нова квартира. Олена поруч. Кіра на вихідних. Він грає роль людини, яка почала спочатку. І частина цього нового життя оплачена грошима, вкраденими в їхньої доньки.

Щось усередині Аліни остаточно застигло.

Не лють.

Рішучість.

Вона ледь усміхнулася.

— Так, — сказала вона. — Закінчиться.

За два дні почалася зустріч щодо розлучення.

Денис прийшов у темно-сірому костюмі, зібраний і впевнений, ніби на нього чекало лише формальне завершення процедури. Олену Аліна помітила ще до входу до переговорної. Та сиділа біля ліфта, гортала телефон і вдавала, що не дивиться в бік кабінетів.

Висока, доглянута, молодша за Аліну приблизно на десять років. Вродлива тією вивіреною вродою жінок, які ставляться до зовнішності як до змагання.

Вона чекала…