“Я не хочу нічого чути”: фатальна гордість, про яку молодий військовий пошкодував уже на світанку

Навіть фельдшер, що супроводжував їх, старанно відводив погляд. Були величезні сумніви, що пацієнта взагалі довезуть до реанімації живим. Студент, ковтаючи сльози, що підступали, дав тверду клятву все виконати і не переставав тормошити пораненого єгеря.

Лікарі попередили: якщо чоловіка доставлять у ясному розумі, шанси на виживання ще збережуться. Коли Іван в черговий раз насилу розплющив повіки, палату огортав м'який напівморок. Лише тьмяне світло чергового нічника кидало на лікарняні стіни химерні тіні.

А біля самого узголів'я його лікарняного ліжка завмер ледь вловимий жіночий силует. Єгер до болю в очах напружив свій зір. Невже це прийшла його Аня?

Але холодний розум шепотів, що такого чудесного збігу бути просто не може. Мабуть, він все-таки помер від отриманих ран. І Анна, судячи з усього, теж покинула цей світ.

Як же нестерпно гірко було це усвідомлювати. І в усьому цьому кошмарі винен лише він один. Раптом апаратура життєзабезпечення, до якої він був підключений, видала пронизливий писк.

У палату швидким кроком увійшов високий лікуючий лікар. Він наказав сторонній людині покинути приміщення, а потім з підбадьорливою посмішкою подивився на хворого. Доктор з полегшенням констатував, що пацієнт прийшов до тями, і це чудова новина.

Лікар акуратно припинив спробу Івана піднятися на ліктях, і в цю ж мить шкіру проколола прохолодна голка крапельниці. Тепер чоловікові належало набиратися сил і дотримуватися суворого постільного режиму. Іван почав тривожно озиратися по сторонах.

Видіння Анни безслідно розчинилося в повітрі. Від цього факту серце стиснулося від туги. Він уже почав занурюватися в цілющий сон, коли над його обличчям знову схилився до болю знайомий жіночий профіль.

Це дійсно була його Аня. Нехай роки і наклали свій відбиток, але вона залишалася все тією ж рідною і шалено коханою жінкою. Зібравши в кулак залишки сил, Іван вчепився в її теплу долоню і, відчуваючи абсолютне умиротворення, провалився в темряву…