Життя без прикрасТиша на кухні стала відчутною. Здавалося, можна почути, як цокає настінний годинник над витяжкою. Римма Едуардівна була хваткою тіткою.
Вона могла втоптати людину в землю за неправильно заварений чай чи недостатньо улесливий тон. Але вона була жінкою старого гарту. Прийти в гості й дізнатися, що рідний син не лише затиснув дружині подарунок, а ще й намагався накрити стіл для матері за рахунок чужих, жіночих грошей, при цьому сам зжерши весь м’ясний запас в одне лице — це ламало всі її уявлення про гордість.
Вона повільно повернулася всім корпусом до Дениса. — Тобто… — голос свекрухи впав до загрозливого шепоту, від якого в Дениса затрусилися піджилки. — Ти не купив дружині подарунок, але запросив нас у гості святкувати.
І ти розраховував, що вона годуватиме нас за свої копійки, поки ти тріскаєш делікатеси ночами? — Мамо, та вона все перекрутила, вона спеціально! — занив чоловік, втискаючись у стіну. — Закрий свого рота! — рявкнула Віолетта.
Вона підійшла до столу й подивилася на Поліну зовсім іншим поглядом. У цьому погляді не було теплоти, але з’явилася певна подоба жіночої солідарності перед лицем тотального феєричного чоловічого жлобства. Віолетта розстебнула свою дизайнерську сумку й дістала щільний пухкий білий конверт.
— З днем народження, Поліно, тримай! Вона ляснула конвертом об стільницю. — І купи собі щось нормальне, а не цю сирну масу, яку ти їси.
Римма Едуардівна важко зітхнула, дістала свій конверт, перев’язаний золотою стрічкою, і поклала поруч із першим. — З днем народження. Ти не ідеал, звісно, але терпіти таке скотство у своє свято — це перебір.
Поліна кивнула, акуратно присуваючи обидва конверти до себе. — Дякую вам, я це ціную. Чаю будете?
У мене є пакетований. — Який, до біса, чай! — прогарчала Римма Едуардівна. Вона розвернулася до Дениса, як танкер, що лягає на бойовий курс.
— Ану, синочку, вийдемо на сходовий майданчик на пару слів. — Мамо, ну куди, сусіди ж! — пропищав Денис, намагаючись відступити до спальні. Але Віолетта вже вчепилася йому в комір сорочки довгими пальцями з ідеальним манікюром.
— Пішли, пішли! — процідила вона крізь зуби. Вони виштовхали Дениса, що пручався й бурмотів, за двері. Замок коротко клацнув…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.