Чоловік встановив приховану камеру для ремонту, а запис несподівано показав зовсім інший бік його квартири

Перед виходом він непомітно дістав із шухляди старий телефон, яким майже не користувався. Апарат був старий, але камера працювала, а більшого Денисові й не треба було. Він поставив телефон на високий виступ за коробками з фурнітурою, розвернув так, щоб в об’єктив потрапляла майже вся кухня, і перевірив картинку на ноутбуці.

Зображення було неідеальним, але достатнім: видно було стіну, місце збирання, частину входу і стіл, на якому Богдан розклав інструменти. Денис увімкнув запис і налаштував трансляцію. Він не збирався нікого звинувачувати наперед. Йому просто хотілося бачити, як іде робота, і переконатися, що меблі збирають акуратно.

— Подивимося, як піде, — тихо пробурмотів він собі під ніс, іще раз перевіряючи з’єднання.

Олеся в цей момент була в іншій кімнаті й нічого не помітила. Богдан порався зі своїми ящиками, а Денис закрив ноутбук, засунув його в сумку й постарався мати вигляд звичайної людини, яка поспішає.

— Я поїхав, — сказав він Олесі вже з передпокою. — Якщо що, дзвони.

— Добре, — легко озвалася вона. — Не хвилюйся, ми тут упораємося.

Денис і сам не міг пояснити, чому всередині лишалася настороженість: чи то звичка все контролювати, чи то втома від ремонту, чи то небажання залишати в домі чужого чоловіка.

Уже в офісі Денис сів за стіл, розклав робочі креслення, увімкнув ноутбук і майже одразу відкрив трансляцію. На екрані з’явилася їхня кухня — ще порожня, зі свіжими пакуваннями, розкладеними вздовж стін. Денис майже фізично згадав запах дерева й пилу, а Богдан тим часом спокійно працював: міряв, свердлив, прикручував напрямні, піднімав шафи й рівнем перевіряв, чи рівно лягли кріплення.

Перші пів години Денис навіть трохи розслабився. Майстер рухався впевнено, не метушився, чужих речей не чіпав, сміття складав в один бік. Усе виглядало саме так, як Денис і хотів: без поспіху, але з розумінням справи.

Він повернувся до своїх креслень, однак погляд усе одно час від часу падав на маленьке вікно трансляції. Спочатку це було звичайне бажання перевірити. Потім — уже дивне очікування. Він іще не знав, що цей випадковий контроль невдовзі змінить усе, що він думав про власний дім…