Чоловік забрав останні продукти для своєї матері. Сюрприз, який чекав на нього, коли він повернувся додому

Двері були не замкнені. Це здивувало. Зазвичай Зінаїда Павлівна замикалася на три оберти, ланцюжок і клямку, побоюючись міфічних грабіжників, які мали б зазіхнути на її колекцію кришталевих салатниць.

Сергій штовхнув дерматинову оббивку плечем і ступив у напівтемряву вузького коридору. Ніс миттю вловив густий, насичений аромат запеченого м’яса з часником, важкий запах домашньої здоби й легку нотку дорогого люлькового тютюну.

Тютюн? Сергій насупився. Мати зроду не курила.

Він обережно поставив пакети, що дзвеніли пляшками, на підлогу й зробив два кроки до кухні. З-за прочинених дверей долинало бадьоре плямкання й невиразне бурмотіння телевізора.

Сцена, що відкрилася його погляду, заслуговувала на пензель майстра гіперреалізму. У центрі тісної кухоньки, залитої жовтим світлом лампи, возсідав Денис.

Молодший братик, гордість родини, невизнаний геній, хронічний ловитель удачі й принциповий безробітний. Денисові пішов тридцять другий рік. У цю мить його значне тіло обтягувала толстовка, яку Сергій загубив пів року тому.

Брат сидів, широко розставивши ноги, і методично, мов екскаватор, наминав величезний шматок свинячої шиї, щедро политий брусничним соусом. Перед ним на столі стояла ціла батарея тарілок: рум’яні пиріжки з капустою, нарізаний скибками балик, вазочка з якимись екзотичними горіхами й літровий пакет елітного вишневого соку, з якого стирчала соломинка.

Денис шумно втягував сік, паралельно гортаючи стрічку в смартфоні останньої моделі.

Біля плити в підтиканому фартуху метушилася Зінаїда Павлівна, знімаючи з дека свіжу партію гарячих еклерів. На її обличчі, яке завжди нагадувало гіпсову маску скорботи, сяяла розчулена, майже свята усмішка.

— Їж, Денчику, їж, тобі мозок живити треба. У тебе такі серйозні проєкти зриваються, самий стрес! — воркувала мати, підсуваючи йому тарілку з випічкою.

Сергій завмер у дверному проході. Пакети, залишені в коридорі, раптом здалися йому неймовірно важкими, ніби набитими цеглою, а не фермерськими сосисками.

— О, Пузатий приїхав! — прочавкав Денис, не відриваючи погляду від екрана…