Життя без прикрасВітя кивнув: “Пий, раз наливають”. Я випила».
«Мені стало зле, закрутилася голова. Я не звикла до алкоголю. Потім Вітя сказав: “Роздягайся”».
«Я не зрозуміла. Що? Він повторив: “Роздягайся, покажи хлопцям, яка в мене баба”».
«Я відмовилася, сказала, що це непристойно. Він встав, підійшов до мене, вдарив по обличчю».
«Сильно. Я впала зі стільця. Він нахилився наді мною і процідив: “Я сказав, роздягайся”».
Олена замовкає. Закурює. Рука тремтить — уперше за весь час тремтить.
«Я роздяглася. Стояла перед ними гола. Вони дивилися, обговорювали».
«Сергій сказав: “Груди замалі, але дупка нічого”. Михалич додав: “Для нашого Вітька зійде”. Вони сміялися».
«А я стояла й плакала. Вітя підійшов, обійняв мене. Сказав: “Ну чого ревеш, ми ж свої”».
«”Хлопці тепер знають, що в мене є, пишатися маєш”. Після того випадку я тиждень думала, як піти. Але нікуди було йти, буквально нікуди».
«На заводі спитала про гуртожиток. Місць немає, черга на два роки. Подруг близьких немає, родичів немає».
«Дитячий будинок — це не сім’я. Звідти виходиш у 16 років, і ти один у цілому світі. Я залишилася».
«Думала, може, більше такого не повториться. Може, Вітя схаменеться. Але не схаменувся».
Стало гірше. Семенович наливає Олені води з графина. Вона п’є жадібно, великими ковтками, дякує кивком і продовжує.
«За тиждень вони прийшли знову. Вітя, Сергій, Колян. Михалича не було, він у відрядження поїхав».
«Знову пили. Вітя покликав мене до спальні. Я пішла, думала, поговорити хоче».
«А там Сергій лежав на нашому ліжку, голий. Вітя сказав: “Сергій давно на тебе око поклав, я ж друга не можу образити. Зроби йому приємне”».
«Я не повірила своїм вухам: “Вітю, ти що несеш? Це божевілля”. Він спокійно так відповів: “Нічого не божевілля. Звичайна справа”».
«”Ми в армії всім ділилися, і бабами теж ділилися. Ти моя баба, значить, і хлопців моїх баба”. Я відмовилася».
«Закричала, що це дно, що він покидьок, що я йду. Побігла до виходу».
«Колян схопив мене в коридорі, замкнув у ванній. Я билася в двері, кричала. Потім втомилася, сіла на підлогу, плакала».
«За годину двері відчинили. Сергій стояв там, усміхався. Сказав: “Ну що, красуне, передумала?”».
«Я плюнула йому в обличчя. Він витер плювок рукавом, перестав усміхатися. Зайшов до ванної, зачинив двері на засув».
«Що було далі, я не буду розповідати докладно. Скажу тільки: він мене зґвалтував. Там, у ванній».
«А Вітя з Коляном сиділи в кімнаті. Алкоголь пили, музику слухали. Чули мої крики, але ніхто не прийшов».
«Після цього я лежала на підлозі у ванній невідомо скільки, годину, дві. Доповзла до спальні, лягла на ліжко, все боліло».
«Вітя зайшов, ліг поруч, обійняв мене. Сказав: “Ну от бачиш, усе нормально. Нічого страшного не сталося, ми ж своя компанія”».
«Заснув. Захропів. А я лежала з розплющеними очима до ранку. Дивилася в стелю».
«І думала: як же так? Як людина може так змінитися? Чи він завжди таким був?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.