Пастка для незнайомця: день, коли я випадково обрала найнебезпечнішу мішень для жарту

Частина 9 з 9

У Анни на мить перехопило подих, а земля під ногами ніби стала м’якшою, змушуючи на секунду втратити рівновагу.

Вона несвідомо стиснула руку в кишені, намацавши гострі краї ключа. Холодний метал кольнув долоню, нагадуючи про простору залу друкарні, про величезні вікна і про те, що тепер їй є куди повернутися.

Цей укол реальності був найсолодшим відчуттям на світі. Площа за спиною Максима зашуміла, зайшлася оплесками, але цей звук долітав до Анни ніби крізь товщу води.

Усе, що терзало її останній тиждень: косі погляди, шепіт за спиною, страх перед завтрашнім днем — усе раптом стало дрібним і неважливим.

Вона заплющила очі, дозволяючи цьому запаморочливому відчуттю свободи накрити її цілком. Тепер вона знала це напевно.

Помітили помилку — переплутане ім’я, описку, нестиковку? Виділіть, будь ласка, це місце в тексті, з’явиться кнопка «Повідомити» (або натисніть Ctrl+Enter). Ми читаємо кожне повідомлення.

Якщо сонце в її студії буде синім, то так тому й бути.

Кінець історіїВи дочитали всі 9 частин. Що відчули наприкінці? Напишіть у коментарях — автору важливо.

Яке враження залишила історія?

Оберіть одну реакцію — її можна змінити.

Коментувати0
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарПісля імені з’явиться ваш кольоровий значок.
Без реєстрації

Поки що коментарів немає — будьте першими.

Читайте також