Пастка для жадібних: який «сюрприз» чекав на покупця та батьків усередині інструмента

Батьки продали віолончель моєї доньки за чотири мільйони, подарунок від прабабусі. Гроші витратили на басейн для дітей сестри. Коли бабуся дізналася, вона не заплакала, обійняла мене і сказала: «Не хвилюйся, онучко».

У великому будинку в елітному котеджному селищі під Дніпром, що належав прабабусі Надії Леонтіївні Хромовій, давно встановилася негласна ієрархія, яку ніхто не озвучував уголос, але якій підкорялися всі без винятку, включно з тими, хто від неї страждав. Там жили її донька, Людмила Петрівна, з чоловіком Михайлом Миколайовичем Філатовим, а ще їхня молодша донька Альона з чоловіком Костянтином та двома дітьми: 7-річним Матвієм та 5-річною Амелією, ім'я для якої обирали довго, бо хотілося чогось незвичайного, не як у всіх.

Це тимчасове проживання Альони з родиною давно перетворилося на постійне. Вони нібито збирали на свою квартиру, але роки минали, гроші кудись витікали, а нічого не змінювалося, і всі до цього звикли настільки, що вже ніхто не питав, коли ж нарешті вони з'їдуть.

«Матвію, сонечко, не бігай коридором», — Альона кидала це на ходу, як кажуть «передай сіль», без жодного наміру бути почутою, просто позначаючи для оточення, що вона нібито виховує дитину.

Матвій продовжував носитися, врізаючись у кути й перекидаючи вази, а дідусь Михайло Миколайович тільки посміювався, відкладаючи газету, і хвалив його «богатирські легені», додаючи щось про справжнього мужика, який росте в сім'ї.

Якщо Амелії була потрібна увага, а їй вона була потрібна постійно, Альона підхоплювала її на руки й кружляла вітальнею, примовляючи щось про принцесу, поки бабуся Людмила розчулено хитала головою.

Діти Альони могли кричати, проливати сік на килим, розкидати іграшки по всьому будинку, і це сприймалося як чарівна дитяча енергійність, яку нерозумно і навіть шкідливо стримувати…