Життя без прикрасЗавтра треба змінити замки. У квартирі ніби стало легше дихати. Спертий запах кропу й чужого взуття вивітрювався, поступаючись місцем знайомому аромату жимолості з дифузора.
Оксана пройшла на кухню. Марс сидів біля порожньої миски й докірливо дивився на господиню. Дівчина потягнулася до найвищої шафки й дістала звідти баночку преміального корму із соковитим тунцем, який кіт отримував тільки на свята.
Оксана погладила кота по голові.
— Що, малий, обійдемося сьогодні без свіжої рибки? Дивися, що в мене є.
Дівчина відкрила бляшанку й витрусила в миску щедру порцію корму.
— Їж. А давай влаштуємо собі свято.
Вона замислилася, машинально згрібаючи рештки бенкету нездійснених родичів у пакет для сміття.
А може, це й справді не жоден провал, а свято розбитих рожевих окулярів і вигнання сторонніх зі свого життя? У кожного свої пріоритети. Якщо Тарас бачить себе лише в ролі сина й брата, не бути йому турботливим чоловіком. І добре, що це з’ясувалося вже тепер.
Оксані з таким точно не по дорозі. Дівчина поклала в миску ще порцію запашного м’яса. І, слухаючи гучне, вдоволене муркотіння кота, усміхнулася.
Вечір тільки починався, і він був майже ідеальний.
Наступна історіяСолдат підгодовував змій задля забави… Він навіть не здогадувався, чим одного дня це обернеться…Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.