Після продажу квартири мати обрала доньку, не підозрюючи, якою буде відповідь скривдженого сина

Одного вечора Лідія Степанівна з’явилася без дзвінка, тримаючи в руках згорток.

— Пиріжків вам принесла, — бадьоро повідомила вона з порога. — І ще хотіла попросити трохи грошей. Нема чим оплатити комунальні рахунки, вони знову зросли.

Оксана, яка стояла біля плити, з гуркотом опустила сковороду на конфорку.

— Лідіє Степанівно, давайте нарешті поговоримо чесно.

— Оксано, може, не зараз? — втрутився Богдан, уже відчуваючи наближення бурі.

— Саме зараз. Я надто довго мовчала.

Вона повернулася до свекрухи. Голос тремтів, в очах блищала волога. Усе, що Оксана тижнями стримувала заради чоловіка й видимості родинного миру, тепер уже неможливо було повернути назад…