Життя без прикрасАндрій не знайшовся з відповіддю. Тієї ночі він уперше замислився, що підробна дружина справді виявилася не найбільшою проблемою в його житті. Упродовж наступних двох днів до будинку приїздили помічники, стилісти й працівники служби безпеки.
Увесь особняк ожив. До вечора третього дня все було готове до прийому. У кімнаті на Олесю чекала вибрана нею довга вечірня сукня кольору темного смарагду.
Вона вдягла її й вийшла з кімнати. Андрій підвів очі від телефона й несподівано замовк. Сукня сиділа на Олесі так природно, ніби була пошита саме для неї.
Вона рухалася спокійно, упевнено й без найменшої скутості. «Щось не так?» — спитала Олеся. «Усе. Надто добре». Вона всміхнулася. «Ви самі казали, що мені потрібно лише мовчати. Саме це мене зараз і заспокоює». За годину довга колона автомобілів під’їхала до історичного особняка, де відбувався закритий прийом. Високі стелі, старовинні люстри, жива музика й десятки гостей створювали атмосферу, у якій будь-яке необережне слово могло коштувати мільйони.
Андрій познайомив Олесю з кількома підприємцями. Вона лише привітно кивала й майже нічого не говорила. Усе йшло саме так, як він розраховував, аж поки до них не підійшов головний інвестор. Літній чоловік представився Едвардом фон Рейнером. Він говорив майже без акценту…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.