Життя без прикрасАристарх Львович зрадів гостям і насамперед спитав, чи не приїхала з ними його Галочка, яку він називав своєю рятівницею. Олена й Катерина перезирнулися. Коли Олена обережно поцікавилася, чи не тримають його тут силоміць, старий щиро розреготався й ляснув себе по колінах.
Він запевняв, що живе як у раю: шведський стіл, млинці на сніданок, щоденний масаж спини й лікувальні ванни. Суглоби майже перестали рипіти, сам він ніби помолодшав на двадцять років і за тиждень збирався повернутися додому без попередження, щоб потішити кохану чудовим самопочуттям.
Галина Едуардівна прорахувалася найдурнішим чином. Гроші, якими вона мала намір купити ізоляцію й повільне згасання старого, працівники чесно відпрацьовували якісним доглядом, масажем і фізіотерапією. Аристарх Львович насолоджувався відпочинком, не підозрюючи, що за стінами пансіонату його вже оголосили зниклим і фактично викреслили з колишнього життя.
Катерина присіла поруч і спокійно, але наполегливо виклала правду: дарунок у вигляді квартири, заява про зникнення, обмеження на контакти й життя Галини Едуардівни в чужому домі. Вона пояснила, що жінка, яку він вважав турботливою коханою, давно розраховує більше його не побачити.
Щоки Аристарха Львовича спершу стали багряними, потім різко зблідли. Ложка зі дзвоном упала на тацю. Він стиснув кулаки й хрипко назвав Галину Едуардівну хижачкою, згадуючи її освідчення в коханні й обіцянки піклуватися. Кожне її ніжне слово тепер звучало як частина розрахунку. Катерина веліла йому збиратися: настав час повернутися без попередження й зіпсувати шахраям свято…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.