Життя без прикрасДвері розчахнулися. До кімнати швидко ввійшли двоє чоловіків і жінка в яскравих помаранчевих жилетах, відтіснивши розгублених охоронців і попросивши всіх звільнити місце. Старший медик, чоловік середніх років із короткою бородою, опустився поруч із пасажиркою. Він говорив спокійно, хоча точність і квапливість його рухів виказували серйозність становища.
— Тримайтеся. Зараз ми оглянемо вас і доправимо до лікарні.
Він перевірив пульс і тиск, а його молода напарниця зі зосередженим обличчям відкрила медичну валізу й приготувала обладнання. Олег стояв біля дверей поруч з Алексом і відчував, як серце калатає об ребра. Ще недавно йшлося про безпеку термінала, а тепер перед ними були два життя — жінки та її ненародженої дитини. І дедалі ясніше ставало: пес міг відчути не заборонений предмет, а невидиму для людей біду.
Медики закріпили на жінці датчики, продовжуючи стежити за кожною зміною її стану. Бородатий чоловік подивився на показники й насупився. Стогін пацієнтки перейшов у короткі, судомні вдихи; пальці стиснули підлокітники стільця.
— Пульс нестабільний, тиск падає. Готуйте ноші, виїжджаємо негайно.
Поки його колеги розгортали ноші, Алекс раптом рвонувся вперед. Повідець туго натягнувся в руці Олега. Пес жадібно втягував повітря й знову видав низький тривожний звук. По спині Олега пробіг холодок: напарник і далі намагався вказати на те, чого вони не помічали…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.