Медик, який оглядав жінку, підняв долоню.
— Зачекайте.
Він обережно приклав руку до її живота й на кілька секунд завмер, намагаючись уловити рух і зосередившись на своїх відчуттях. Потім підвів голову; вираз його обличчя змінився.
— Це схоже не лише на передчасні пологи. Тут відбувається щось іще.
Жінці ставало гірше. Обличчя набуло сіруватого відтінку, кожен вдих давався важко, груди тяжко здіймалися й опускалися. По щоках і далі текли сльози.
— Я не знаю, що зі мною, — прошепотіла вона. — Будь ласка, врятуйте дитину.
Олег стиснув кулаки так сильно, що нігті вп’ялися в долоні. Адреналін стукав у скронях. Увесь цей час Алекс відчував небезпеку, але яку? Медик повернувся до працівників служби безпеки й заговорив тихо, від чого його слова пролунали ще страшніше:
— Підозрюю внутрішню кровотечу, можливо, стався розрив. Їй потрібна негайна операція. Без неї не виживе ні мати, ні дитина. Рахунок іде на хвилини…



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.