Життя без прикрасМолодий солдат теж майже перестав нормально спати. Лежачи в укритті, він подовгу дивився в темряву, прислухався до кожного шереху й однак підводився розбитим. Згодом він знайшов своїй безсонні просте застосування: охоче погоджувався підміняти товаришів у нічному дозорі. Провести кілька годин на посту йому було легше, ніж марно намагатися заснути, а побратими діставали змогу трохи відпочити.
За час спільної служби він устиг запам’ятати голоси, жарти й звички всіх людей, які ділили з ним тісні укриття. Вони разом переживали небезпеку, ділили воду й допомагали одне одному давати раду втомі. Тому кожна підміна була для нього не лише способом зайняти безсонну ніч, а й невеликою допомогою тим, кого він уже вважав особливо близькими товаришами.
Такий вибір не робив його безстрашним. Перед кожним чергуванням чоловік відчував те саме напруження, що й решта, перевіряв спорядження й перебирав у думках можливі небезпеки. На посту він міг зайняти себе конкретним завданням: дивитися, слухати й вчасно попередити своїх. В укритті ж залишалося тільки чекати, не знаючи, що станеться далі. Поступово нічні зміни стали для нього звичним випробуванням, у якому втома відступала перед потребою зберігати пильність. Саме тому побратими знали, що до нього можна звернутися з проханням про підміну, і не здивувалися, коли згодом він знову добровільно заступив на чуже місце.
Під час чергувань він уважно оглядав підступи, відзначав будь-які підозрілі звуки й намагався не втрачати зосередженості. Але в періоди затишшя ніч розтягувалася майже безкінечно. Тоді чоловік спостерігав за небом, розрізняв обриси пагорбів і придивлявся до дрібних мешканців степу. Серед сухої трави й каміння траплялися каракурти, фаланги, скорпіони та змії. Така живність могла бути небезпечною, однак за місяці служби він навчився ставитися до неї без паніки…
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.