Точка неповернення: несподіваний фінал однієї закритої медичної процедури

Частина 4 з 16

— Валентино Семенівно, помилки немає. Це ваші аналізи. Так, вік дуже зрілий, такі випадки бувають вкрай рідко. Але все ж бувають. Один шанс на мільйон — і він випав вам. Зараз головне — заспокоїтися і не піддаватися паніці.

У Валентини похололи руки й ноги. А потім її ніби прорвало. Страх, біль і злість на весь світ вирвалися назовні.

— Заспокоїтися? Та ви розумієте, що говорите? Не потрібна мені ця вагітність! Чуєте? Не потрібна! Якщо я вагітна, значить, робіть аборт. Негайно. Народжувати я більше не буду. Віднароджувала вже!

Оксані було важко витримувати цей натиск, але вона змусила себе говорити рівно:

— Аборт робити пізно. Термін майже чотири місяці. І це ще не все… Дитина не одна. Їх двоє.

Після цих слів Валентина обм’якла на стільці. Руки безсило опустилися, погляд став нерухомим і порожнім. Оксана злякалася, підскочила до неї, запропонувала води.

— Нічого, будемо спостерігати. Все буде добре, — намагалася заспокоїти вона жінку, хоча сама була вражена до глибини душі. У її практиці такого ще не траплялося.

Коли Валентина трохи отямилася, Оксана обережно спитала:

— Я можу ще чимось вам допомогти?

— Ні, — глухо відповіла жінка й повільно пішла до дверей, ніби на плечі їй поклали непідйомний тягар.

Оксана мовчки дивилася їй услід і думала про своє. Для неї вагітність не стала б бідою. Навпаки, вона була б найбільшим щастям. З чоловіком Денисом вони кілька років намагалися завести дитину, але все виявлялося марним. Обстеження, надії, сльози, розчарування — нічого не допомагало. Зрештою їхній шлюб не витримав і розпався.

Потім стало ще важче. Колеги в дитячій лікарні, де Оксана раніше працювала, постійно відпускали образливі жарти: мовляв, чужих дітей лікує, а свою народити не може. Ці слова ранили сильніше, ніж будь-хто міг уявити. Одного разу Оксана не витримала, звільнилася й поїхала в глухе село. Тут хоча б ніхто не знав її минулого.

Сьогодні, дізнавшись про стан Валентини Семенівни, вона ніби знову почула старі насмішки. Чужа новина боляче зачепила її власну незагойну рану…

Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарПісля імені з’явиться ваш кольоровий значок.
Без реєстрації

Поки що коментарів немає — будьте першими.

Читайте також