Вагітна таксистка безкоштовно довезла бездомного до клініки. Сюрприз, який чекав її біля будинку наступного ранку

Я з дитинства обожнюю швидкість і дороги. За кермом почуваюся чудово, не сумнівайся. Вирішено, починаю нове життя. Якщо чесно, те кафе від самого початку стояло мені поперек горла.

Тоді я підійду завтра, домовилися? Дякую вам, люди добрі. Піду я. Треба привести себе до ладу, а то я вас, здається, налякала своїми запухлими від сліз очима.

Ірина лагідно поплескала гостю по плечу. — Молодець, Риточко. У жодному разі не опускай рук. Невже через цього мерзотника треба перекреслювати своє життя?

От народиш крихітку — і відразу зрозумієш, що це найбільше щастя. Усе в тебе налагодиться. А ми, якщо знадобиться допомога, завжди поруч. Не хвилюйся.

Саме так Рита й опинилася в службі таксі. У перші дні Армен ставився до її кандидатури з явним скепсисом. Мовляв, як тендітна панянка тягатиме важезний багаж клієнтів і лагодитиме машину, якщо щось трапиться в дорозі. Але, поспостерігавши за її впевненою манерою водіння, змінив гнів на милість.

Дівчина сама могла усунути дрібну несправність і чудово справлялася з обов’язками. Урешті її зарахували до штату. Героїня підбадьорилася й помітно ожила. Відтепер часу на смуток і страждання в неї просто не лишалося.

Цілий день за кермом пролітав як одна мить. Процес приносив їй колосальне задоволення, і Рита бігла на зміну з радістю. Округлий животик поки не впадав у вічі, до того ж дівчина віддавала перевагу спортивним худі та об’ємним толстовкам. Тож працювати можна було майже до самого декрету.

На щастя, здоров’я її не підводило, а токсикоз майже не турбував. Лише зрідка нила спина після багатогодинного сидіння в кріслі. Проте це було куди приємніше, ніж носитися залом із важкою тацею. Єдиним мінусом виявився надміру прискіпливий і скупий хазяїн.

Наприкінці кожної зміни він вимагав детального звіту за кожну хвилину, якщо машина відхилялася від маршруту або простоювала. Ба більше, він примудрився вмонтувати приховану камеру в салон кожного авто. Таким чином він стежив, як підлеглі спілкуються з клієнтами і чи не йдуть гроші повз касу. В усьому іншому колектив підібрався чудовий.

Рита дійшла висновку, що працювати в чоловічій компанії набагато легше: жодних пліток і пересудів, кожен чітко зайнятий своєю справою. З Костею вони, як і раніше, підтримували дружбу, пили чай із термоса й філософствували про життя. Він охоче ділився з дівчиною професійними тонкощами, допомагаючи їй освоїтися на перших порах. Сьогодні диспетчерка передала Риті вельми жирне замовлення.

Потрібно було поїхати далеко за місто, щоб забрати клієнта з гостей. Чоловік телефоном запевнив, що віддасть будь-які гроші, аби тільки якнайшвидше опинитися в мегаполісі, тож заробіток вимальовувався пристойний. З огляду на солідний кілометраж сума виходила чимала. Дівчина була в чудовому настрої, наспівуючи улюблену пісеньку дорогою до замовника.

У думках вона вже планувала облаштування дитячої: куди поставити ліжечко, де знайти бюджетний візочок і яку суму треба відкласти. Про негідника Єгора вона гнала думки геть, хоч це давалося з великими труднощами, і зрадливий клубок іноді все ж підкочував до горла. Але після прибуття на місце весь її ентузіазм миттю випарувався. У розкішному заміському маєтку стояв дим коромислом від грандіозної пиятики.

Клієнт, який викликав машину, виявився мертвотно п’яним: то рвався сісти на пасажирське сидіння, то раптом починав волати, що нікуди не поїде. За десять хвилин власник будинку й узагалі скасував заявку. Дівчина ледь не розплакалася від досади, адже бензин спалено, час утрачено, а виручки нуль. До того ж Армен тепер влаштує грандіозний скандал.

Але хіба вона винна в такому збігу обставин? Рита набрала номер хазяїна, описала ситуацію й спитала, що їй робити. Той брудно вилаявся й наказав гнати порожню машину назад у таксопарк. Настрій упав нижче плінтуса, до того ж різко зіпсувалася погода.

З неба ринув зливовий дощ, обрій затягло похмурими хмарами. Таксистка подолала вже половину зворотного шляху, як раптом із переліску, хитаючись із боку в бік, вивалився якийсь волоцюга й поплентався вздовж узбіччя, раз у раз спотикаючись і падаючи в багнюку. Незнайомець був перемазаний землею й мав моторошний вигляд: одяг розірваний, а обличчя вкривала кірка запеченої крові. Маргарита не змогла змусити себе проїхати повз і вдарила по гальмах.

Подумки вона вирішила: якщо від нього тхне спиртним, підбирати не стане, просто поцікавиться, чи потрібна швидка. Накинувши на голову водонепроникний капюшон, дівчина вистрибнула надвір. Вона підбігла до чоловіка й почала уважно його розглядати. «Гей, вам зле? Може, допомогти чимось?