Вагітна таксистка безкоштовно довезла бездомного до клініки. Сюрприз, який чекав її біля будинку наступного ранку

Куди ви прямуєте? Якщо до міста, сідайте, довезу». Постраждалий підвів на неї каламутні очі й ледь чутно прошепотів потрісканими губами: «Допоможіть». Після цих слів він безвольно впав просто на узбіччя, знепритомнівши.

Запаху алкоголю від нього не було — це Рита визначила безпомилково. Вона заходилася трусити лежачого, легенько поплескуючи його по блідих щоках. «Отямтеся, благаю. Я ж вас сама нізащо не підніму до машини. Ну давайте, спирайтеся на мене, потихеньку встаємо».

Надриваючись щосили, тендітна таксистка сяк-так усадила чоловіка на заднє сидіння й повезла до клініки. Дорогою вона намагалася з’ясувати хоч якісь подробиці, але нещасний лише простогнав, що його звуть Ілля, і знову провалився в небуття від жахливого болю. Діставшись приймального покою, Рита передала пасажира медикам, проконтролювала перев’язки й навіть внесла плату за процедури, оскільки жодних документів при ньому не знайшлося. Наостанок вона сказала: «Ну, допомогла, чим змогла, одужуйте швидше. Усього доброго».

Дівчина щодуху помчала назад на базу, усвідомлюючи, що вибилася з графіка на кілька годин, і шеф напевно рватиме й метатиме. Через усі ці хвилювання вона геть викинула з голови факт наявності в салоні прихованої камери. Зате її керівник, не відриваючись від монітора у своєму кабінеті, прискіпливо вивчав її маршрут. Він був у люті, і щойно співробітниця перетнула ворота, влаштував їй грандіозний рознос.

«Ах ти ж погань така! Та як ти смієш так працювати? Виходить, від клієнта відмовилася, мій бензин у трубу вилетів, а сама волоцюг у робочий час розвозиш? Та я через тебе стільки виручки втратив!» Рита ледве стримувала сльози від образи й намагалася виправдовуватися.

«Навіщо ви на мене кричите? За яким правом? Я ж зв’язувалася з вами по рації. Замовник був не при тямі й сам дав відбій. А цього побитого чоловіка я побачила на узбіччі.

Пропонуєте мені треба було спокійно дивитися, як він помирає на трасі?» Але розлючений Армен лише набирав обертів. «Раз така добра — платитимеш за порятунок зі своєї кишені. Я вирахую вартість холостого пробігу з твоєї зарплати й позбавлю премії, щоб надалі неповадно було. Марш на роботу!

Зовсім розперезалися, роблять, що хочуть. І машину не забудь відмити, там увесь салон у багнюці. Хто до тебе тепер сяде?» Маргарита люто терла оббивку, подумки проклинаючи свою чуйність. «От тобі й подяка за добру справу.

Допомогла, називається. Сама без копійки лишилася. Ну й гад же цей Армен! Ні краплі людяності!» Ледве дотягнувши до кінця своєї зміни, змучена дівчина припленталася додому й, ледь прийнявши душ, упала в ліжко.

Сили були на нулі. Однак уже на світанку її вирвав зі сну наполегливий звук дверного дзвінка. За дзвінком пролунав стукіт і якісь чоловічі голоси. Сонна Рита попленталася до виходу, невдоволено бурмочучи собі під ніс.

Та що за напасть, навіть виспатися в законний вихідний не дають. Кого там нечиста принесла ні світ ні зоря? Я ж живу сама. Яким же було її здивування, коли за порогом виявилися троє вельми респектабельних чоловіків.

Двоє з боків скидалися на класичну охорону, а в центрі височів огрядний і вкрай неприємний на вигляд пан. Він по-господарськи пройшов усередину й почав мовити. «Доброго ранку. Якщо не помиляюся, ви Маргарита?