Відвідини кладовища обернулися для мільйонера зустріччю, яка змінила його уявлення про минуле

Після короткої паузи вона відповіла:

— Так. Саме там дівчатка жили перед тим, як їх забрали.

За годину Стефан уже був у дорозі. Дощ змішувався з мокрим снігом, скло вкривалося мутними патьоками. Будинки на околиці стояли тісно, ніби тулилися один до одного від холоду.

Він знайшов потрібний під’їзд. На сходах відбилися маленькі сліди черевичків.

Стефан піднявся скрипучими сходами й постукав.

Тиша.

Потім — обережний шерех. Двері прочинилися на вузьку щілину, і він побачив обличчя молодшої дівчинки.

— Хто ви? — спитала Лея.

Голос у неї був тихий, але погляд — напружений, готовий будь-якої миті відступити.

Стефан присів, щоб не нависати над нею.

— Мене звати Стефан. Я був чоловіком Еліни.

З глибини кімнати пролунав інший голос, жорсткіший:

— Неправда. Мама про тебе не розповідала.

Двері розчинилися ширше. На порозі з’явилася Міра. Кучеряве волосся сплуталося, обличчя змарніло, але в очах було впертість людини, якій надто рано довелося захищати тих, кого вона любить. Вона заслонила собою сестру.

— Ми нікому не віримо.

— Я не прийшов змушувати вас вірити, — сказав Стефан. — І не хочу відбирати вас у вашої мами. Я хочу розповісти про неї. Про ту Еліну, яку любили ви. І про ту, яку любив я.

Лея дивилася на нього, не кліпаючи.

— Мама казала, що якщо ми загубимося, одного дня прийде людина з добрим серцем.

У Стефана защипало очі.

— Можливо, мені ще треба навчитися ним бути.

Він дістав із кишені маленьку хустинку Еліни з блакитною вишивкою по краю.

— Це її річ. Я знайшов її серед її листів. Думаю, вона хотіла б, щоб вона була у вас.

Лея взяла хустинку обома руками, притисла до грудей і раптом заплакала — тихо, беззвучно, як плачуть діти, які звикли не тривожити дорослих своїм болем. Міра відвернулася, але Стефан побачив, як здригнулися її плечі.

— Я не заміню вам Еліну, — сказав він. — І не посмію. Але можу виконати те, що вона хотіла зробити. У вас буде дім. Там є сад. Навесні в ньому розквітають лілії — її улюблені.

Дівчатка мовчали. Потім Міра обережно спитала:

— Ти покажеш нам ці лілії?