(s) Вони думали, що перед ними беззахисна попутниця, але не знали головного

У будівлі управління панувала напружена тиша. Черговий біля входу машинально потягнувся до журналу, та, побачивши посвідчення Марини й прочитавши її прізвище, ледь не випустив кухоль. Новина з траси вже розійшлася відділами. У коридорах уривалися розмови, люди у формі відступали до стін і проводжали нову керівницю настороженими поглядами.

У приймальні її зустрів заступник начальника Ігор Литвин — огрядний чоловік із почервонілим обличчям. Він усміхнувся надто поспішно й одразу заговорив, не даючи їй поставити запитання.

— Пані полковнику, ми чекали вас значно пізніше, готували офіційну зустріч. Те, що сталося, — прикре непорозуміння. Сергій Коваль завжди вважався одним із найрезультативніших працівників. Мабуть, перевтомився, утратив самовладання. Ми все з’ясуємо.

Марина зупинилася посеред приймальні. До кабінету вона не пішла навмисно: поруч залишалися чергові, секретарі й кілька працівників, що завмерли з паперами в руках.

— Одним із найрезультативніших? — перепитала вона. — Якщо ваш показовий інспектор погрожує водієві, говорить про підкинуті докази й не розрізняє законну перевірку від свавілля, то ваші критерії роботи потребують негайного перегляду. Підготуйте документи про тимчасове відсторонення Коваля та Мельника на період розслідування.

Литвин витер долоні хустинкою.

— У Сергія є впливовий родич, Михайло Петрович. Він працює в наглядовій службі, його тут усі поважають. Можливо, не варто загострювати? Оформимо дисциплінарне порушення, переведемо Коваля в інший підрозділ. Нам і далі доведеться співпрацювати з цими людьми.

— Ви пропонуєте не виправити порушення, а сховати його за іншими дверима, — відповіла Марина. — Інтерес управління полягає в порядку на дорогах, а не в збереженні чиїхось зручних домовленостей. Якщо Михайло Петрович захоче захищати свого зятя, нехай робить це в межах процедури. Підготуйте також матеріали для тимчасового відсторонення керівників, відповідальних за роботу цього екіпажу, на час перевірки. А якщо ще раз підміните виконання наказу розмовами про зв’язки, самі відповідатимете разом із ними. У вас десять хвилин. Після цього документи мають бути на моєму столі.

Литвин мовчав, і в цьому мовчанні було більше спротиву, ніж у його обережних запереченнях. Він звик, що згадки про потрібне прізвище досить, аби будь-яке неприємне рішення відклали, пом’якшили або загубили серед паперів. Працівники в приймальні добре розуміли цю мову натяків. Тепер вони чекали, чи відступить нова начальниця після першого попередження. Марина не повторила наказу й не підвищила голосу. Лише подивилася на годинник, даючи зрозуміти, що відлік уже почався.

Вона зайшла до нового кабінету й зачинила двері. Тут пахло пилом, старим деревом і папером. За вікном виднівся внутрішній двір зі службовими машинами. Марина не сумнівалася, що Литвин уже телефонує родичеві Коваля, а коридорами ширяться припущення про нову начальницю, яка в перший день відмовилася домовлятися. Її пальці ще тремтіли після ранкового протистояння, однак рішення залишалося незмінним…