Вистава для дружини: що насправді лікував мій чоловік за величезні гроші

Вона осіклася, здивована моїм спокоєм. Недовірливо подивилася на теку, потім на мене.

— Що це?

— Це висновок завідувача відділення обласної лікарні. Читайте, як ваш синочок-космонавт останні пів року з мене життя і гроші витягав разом зі своїм дружком-лікарем. Читайте уважно. Особливо ту частину, де написано «клінічно здоровий».

Вона із сумнівом відкрила теку. Її очі забігали по рядках. У міру читання її обличчя витягувалося, блідло, впевненість змінилася розгубленістю, а потім і жахом. Вона кілька разів перечитала останній рядок висновку, потім підняла на мене очі, в яких більше не було гніву, тільки шок.

У цей момент двері туалету прочинилися, і звідти, тримаючись за стіну, виповз зелений, виснажений Павло.

— Мамо! — простогнав він.

Я не дала Вірі Андріївні отямитися. Я підійшла до вхідних дверей і розчинила їх навстіж.

— Геть! — сказала я тихо, але так, що кожне слово різало повітря. — У вас п'ятнадцять хвилин, щоб зібрати речі вашого синочка-космонавта і покинути мою квартиру. Час пішов!

Віра Андріївна відкрила рот, щоб щось сказати, але я її випередила.

— Ще одне слово, і я викликаю поліцію. І просто зараз пишу заяву про шахрайство в особливо великому розмірі групою осіб за попередньою змовою. Думаю, вашому Павлусеві тюремне ліжко піде на користь. Там і лікарі справжні, і лікування безкоштовне.

Свекруха закрила рота. Вона подивилася на свого сина, який стояв, притулившись до стіни, жалюгідний і знищений, потім на мене — холодну, спокійну, непохитну — і зрозуміла, що гру закінчено.

Мовчки, не дивлячись мені в очі, вона пройшла до спальні й почала згрібати речі Павла в сумку. Він поплентався за нею. Через десять хвилин вони стояли на порозі. Віра Андріївна тягла сумку, Павло не піднімав очей.

— Ключі, — сказала я, простягнувши руку.

Він тремтячою рукою витягнув з кишені зв'язку і поклав мені на долоню. Вони вийшли на сходовий майданчик. Я зачинила за ними двері й повернула замок, потім ще один і ланцюжок.

Я притулилася спиною до дверей у своїй порожній, тихій квартирі. Цирк поїхав. Я стояла і дихала глибоко й вільно вперше за дуже довгий час.