Я прийшла закрити рахунок і побачила свекруху в перуці з моїм паспортом, але вирішила поки не виказувати себе

Дихати одразу стало легше. Кекс зіскочив на підлогу й діловито обнюхав місце, де щойно стояли черевики Тараса. Марина не плакала. Усе, що могло боліти й палати всередині, вигоріло ще вчора; замість розгубленості лишилася холодна, колюча рішучість.

Чоловік виявився боягузливим брехуном — це вже не потребувало доказів. Тепер слід було захистити себе від нього та його підприємливої матері. Тарас раніше брав її телефон, знав старі паролі й уявляв, у якому банку зберігаються гроші. Марина встигла змінити коди доступу, однак і цього їй здавалося недостатньо. Після сцени з Галиною Петрівною колишня звичка довіряти близьким виглядала небезпечною безпечністю. У голові знову й знову звучали слова про шість мільйонів, вимовлені з такою тривогою, ніби свекруха вже вважала їх своїми.

Вона вирішила вранці особисто прийти до відділення й переказати всю суму на новий рахунок в іншому банку. Підійшовши до тумбочки в передпокої, Марина розкрила сумку й побачила в бічній кишені знайомий кутик обкладинки паспорта. Документ був на місці — принаймні так їй здалося.

Марина не знала, що прохання принести води знадобилося Галині Петрівні зовсім не через заспокійливе. Дорогою на кухню свекруха непомітно затрималася в передпокої, витягла паспорт і підсунула замість нього складене запрошення на вакцинацію Кекса. З кишені виглядав схожий за кольором край паперу, тому підміна не викликала підозр…