Життя без прикрас— Про те саме, Вадиме. П'ять мільйонів боргів. Кредити, які ти брав на розваги з Яною. Я все знаю. І мій батько знає. Всі твої рахунки вже заблоковані.
Він зблід. Уся його пиха, вся його впевненість миттєво випарувалися.
— Ксюшо, зачекай… Ти не можеш так вчинити. У нас же діти…
— Діти? — перебила я. — Ах так, «біологічна функція». Ти ж з жінкою хотів бути, а не з інкубатором. Ось і будь з нею. Якщо вона, звичайно, захоче утримувати банкрута.
Я відчинила двері й кивнула на сходовий майданчик.
— Іди.
Він стояв, хапаючи ротом повітря, як риба, викинута на берег. Намагався щось сказати, але не міг знайти слів. В його очах був страх. Справжній, тваринний страх перед майбутнім, яке завалилося в одну секунду.
Коли двері за ним зачинилися, я повільно видихнула. Все було скінчено.
Минуло кілька днів. Я повністю переїхала до батька. Квартиру ми вирішили продати, щоб стерти всі спогади.
Аліса і Маша спали у своїх ліжечках, тихо сопучи. Я сиділа між ними й просто дивилася на них. Мої діти, моє майбутнє.
Увечері зайшов батько. Він ступав тихо, щоб не розбудити онучок. Постояв над ліжечками, дивлячись на їхні обличчя, і в його суворих очах з'явилася надзвичайна м'якість.
— Ну що, доню, впоралися? — запитав він, лагідно обіймаючи мене за плечі.
— Впоралися, тату, — відповіла я, дивлячись на нього з вдячністю. — Дякую. Без тебе я б не змогла.
Наступна історіяЦіна однієї цукерки: як п'ятихвилинна розмова з донькою співробітниці відкрила директору очі на те, що коїться за його спиноюЯке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.