Як Іван не туди заїхав! Збірка свіжих анекдотів

Приїхали на відпочинок на море три родини. Діти ще маленькі, по п’ять років, плавати не вміють. А Вовочка — шмиг, купається, плаває.

Коли вийшов із води, хлопці його питають:

— Ого, Вовочко, а як ти так швидко навчився? Це ж так страшно, море!

— Минулого тижня навчився.

— Як? Розкажи.

— Дуже просто. Йшли ми з татом мостом. Тато дав мені свій блатний брелок із ключами від машини погратися, а я ненароком їх на пальці крутив і в озеро закинув. Самі знаєте, батько в мене суворий військовий, та ще й ремінь шкіряний із пряжкою завжди при собі носить. От тоді я без роздумів сиганув із мосту у воду за ними.

Зустрічаються два приятелі:

— Слухай, щодня в тебе нова дама, і всі такі красуні. Як це ти примудряєшся?

— А я на пляжі знайомлюся. Картоплину в плавки — і відбою нема.

За тиждень зустрічаються:

— Ну як?

— Та ніяк, нічого не вийшло.

— Так картоплину ж треба спереду класти!

Вечір, сидить чоловік на кухні, закурив, замислився. Підходить дружина:

— Про що думаєш?

— Та так, про своє, — відповідає чоловік.

Дружина фиркає:

— Краще б ти про моє подумав!

Листування в чаті будинку.

Альона: Хто може прихистити мою маленьку собачку на два дні?

Герасим: Я можу.

Іван: Ну не знаю, я б свою собаку людині з ім’ям Герасим не довірив.

Секретарка заходить до кабінету начальника:

— Відтепер у мене буде зарплата в тисячу доларів і чотири вихідні дні на тиждень!

Начальник із сарказмом:

— Хто це тобі сказав, Люсю?

— Гінеколог і адвокат.

— Подумай, дорога, десять років разом і жодної сварки!

— Знаю. На, повісь цю пилку до моєї колекції.

На Дерибасівській:

— Як ви можете дихати цим повітрям?

— А ми не затягуємося.

Щодня на берег моря виходить чукча і кричить у бік Америки:

— Злидарі, ви злидарі!

Друзі питають:

— Чому злидарі, коли вони дуже добре живуть?

— Аляску купили, а на Чукотку грошей не вистачило. Злидні!

Сусід — сусідові:

— Ти що, зовсім уже? Знову бухав увесь тиждень! Я тобі кажу, що моя дружина ось-ось народить. А ти питаєш від кого?

— Вибач, я думав, ти знаєш.

Одеса. Жінка на телеграфі подає заповнений бланк зі словами:

— Вітаю Ніночку, онучку Лялечку й онука Петю зі святом.

Касирка:

— Вам було б дешевше написати: «Вітаю всіх».

— Ще чого! Там же ще й зять є!

В Африці людожер спіймав росіянина, англійця і француза. Привів до прірви й поставив умову:

— Хто вимовить слово, і воно звучатиме понад п’ять хвилин, того не з’їм.

Англієць крикнув:

— Окей! (Луна: три хвилини).

Француз закричав:

— Мері! (Луна: три хвилини).

Росіянин:

— Горілку дають!

Луна: «Де? Де? Де?» — звучала дві години.

Одного разу чукча їхав у поїзді. Приїжджає весь у синцях і саднах.

— Чукче, що з вами?

— Однак на верхній полиці їхав. Увесь час униз падав.

— То чого ж ви не помінялися з тим, хто на нижній полиці їхав?

— Однак помінятися не міг. Там нікого не було.

Інспектор ДАІ зупиняє машину:

— Ви перевищили швидкість.

— Який же росіянин не любить швидкої їзди?

— Ваші права!

— Які права в бідного єврея?

Їдуть у таксі: на передньому сидінні поруч із водієм чукча, а на задньому — грузин.

Водій питає чукчу:

— Вам куди?

А чукча тільки вміє російською спитати:

— Як справи?

— Куди, куди?

— Як справи?

— Не розумію.

— Як справи?

Водій обертається до грузина:

— Що він каже?

Грузин:

— То-му що!

Солдат приходить до лікаря і скаржиться:

— Лікарю, мені здається, у мене щось не так із животом.

Лікар питає:

— Чому ви так думаєте?

Солдат відповідає:

— Бо щоразу, коли я марширу́ю, він стукає по ногах.

Діалог двох солістів балету:

— Чому ти ніяк не можеш потрапити в такт?

— Та музика збиває!

Прийшов чукча до бару, замовив собі три віскі й по черзі випив. За тиждень — те саме. І так упродовж місяця.

Бармену стало цікаво, і він спитав:

— Чому ти так робиш?

Чукча:

— У мене є два рідні брати. Ми дуже рідко бачимося. Коли я приходжу сюди, замовляю віскі на трьох. Відчуваю, ніби ми разом.

Це тривало протягом року. Одного прекрасного дня чукча прийшов і замовив лише два віскі.

Бармен:

— Співчуваю вам. Нехай земля вашому братові буде пухом.

Чукча:

— Чого-чого? Який брат? Який пух? Усі живі й здорові. Просто я пити кинув.

— Любий, ти за натурою переможець чи невдаха?

— Люба, за роки нашого сімейного життя я зрозумів, що я — потерпілий.

Даішник зупиняє вантажівку. Водій п’яний у дим, а з рота не тхне. І пробірочка теж нічого не показує.

— Слухай, — каже мент, — я тебе відпущу. Тільки ти розкажи, як це так.

— А ти нікому не розкажеш?

— Не розкажу.

— А я клізму ставлю.

— Клас. Тільки ти теж нікому не розказуй. А то нас нюхати змусять.

Зустрічаються два друзі. Один питає:

— Знаєш, чим відрізняється начальник від чоловіка?

— Ні, — відповідає другий.

— Начальник знає свого заступника, а чоловік — ні.

Одна блондинка — іншій:

— А щороку 31 грудня я з подружками ходжу в лазню.

— Як романтично!

— Авжеж романтично. Штука баксів же не зайва!

Телефонний дзвінок. Грузин підняв слухавку, у слухавці голос:

— Вахтанг удома?

— Ні.

— Тоді покличте Гіві, він передасть.

— Що?! Гіві — педераст?! Мій брат?! Мій рідний брат?! Ну так, не брат він мені більше!

У наддорогий п’ятизірковий готель міжнародного класу заходить чоловічок у ватнику, в засмальцьованих штанях, кирзових чоботях. Увесь такий замурзаний. Підходить до стійки реєстратора й каже:

— Слухай, дай мені ключ від номера «Суперлюкс».

Реєстратор його критично оглядає і питає:

— «Суперлюкс»? Той, що за 10 тисяч доларів на добу?

Чоловік підтверджує:

— Так, у «Суперлюкс» за 10 тисяч доларів на добу.

Реєстратор так, фиркнувши, зверхньо каже йому:

— А на мою думку, ви вдягнені зовсім не для «Суперлюксу».

Чоловік йому:

— Слухай, сантехніка викликали? Вбиратися для «Суперлюксу» я не збираюся.

Іде вулицею інтелігентний чоловік. Бачить — стоїть бабуся і голосно плаче.

— Бабусю, чому ви плачете? Хто вас образив?

— Та от, синочку, гаманець украли з грошима.

— І багато грошей було?

— Багато, синочку, 50 карбованців.

— Ось вам, бабусю, 50 карбованців. Не плачте.

Тут підбігає мент:

— Бабусю, що сталося?

— Та от, цей 50 карбованців повернув. А гаманець не віддає!

— Як боротися з самотністю? Підкажи.

— Я вже розповів своє життя котові. Він мені — своє.

— А далі?

— Заведи собаку.

Солдат звертається до прапорщика:

— Товаришу прапорщику, я пропоную знищити всі документи більш як десятирічної давності. Тоді в нас в архіві звільниться дуже багато місця.

— Чудова ідея. Виконуйте. Але для надійності перед знищенням не забудьте зняти ксерокопії.

На шлюборозлучному процесі суддя питає в чоловіка причину розлучення.

— Бачите, моя кидає в мене все, що потрапить їй під руку. Усе підряд: тарілки, сковорідки, міксер.

— Скажіть, а скільки ви живете разом?

— Та от уже 20 років буде.

— І весь цей час ви терпіли?

— Раніше я молодий був. Вона не влучала.

Сантехнік Сидоров уславився в ЖЕКу інтелектуалом після того, як на запитання «Хто-хто?» відповів: «Агнія Барто!».

Наші дні, онлайн-школа.

— Поставте залік автоматом.

— Доведіть, що ви не робот, і назвіть тему останньої лекції.

Одеське прислів’я: Не можеш любити — сиди дружи.

Іду додому з універу. Назустріч мені йшла гарна дівчина. Вона подивилася на мене і мило всміхнулася. Одразу настрій піднявся. Серце закалатало. Приходжу додому, дивлюся в дзеркало: прищавий, брекети… А потім придивляюся: я шапку навиворіт надягнув. Швами назовні. Усе стало на свої місця.

— Хаїме, ви вже влаштувалися?

— Ні, я ще працюю.

Прийшов чоловік до магазину.

— У вас сметана є?

— Немає.

— То вам і треба.

— Гарна, Бабо-яго, твоя хатинка. Але ж надто мала.

— Мала, Іване-царевичу. Та я ту в іпотеку взяла 300 років тому.

— А курячі ніжки їй навіщо?

— Та щоб від колекторів утікати, Ванечку.

— Неправильно ти, дядьку Федоре, стінку фарбуєш. Колір невдалий. Та й фарба дуже токсична.

— О, кіт, що говорить!

— От я й кажу, фарба токсична.

У сонячній Грузії міліціонер зупиняє водія, який проїхав на червоне світло.

— Ти чого на червоне світло їздиш? Пиши пояснювальну.

Той, недовго думаючи, вкладає в права трирубльову купюру і віддає міліціонерові.

— Ось, дорогий, там усе написано.

— Е, дорогий, ти на яке світло їхав?

— На червоне.

— А чого пишеш, що на зелене?

Зустрічаються двоє, один каже:

— Що робиш?

— Та от, науку вбік рухаю.

— Як це — вбік?

— Та розумієш, уперед розуму не вистачає, назад начальство не пускає. От я вбік і рухаю.

Приїжджий, зійшовши в Одесі з поїзда, бачить, що майже все місто бере участь у якійсь масовій процесії. Ідуть нескінченні потоки людей, несучи вінки, квіти. Приїжджий звертається до першого-ліпшого:

— Скажіть, що відбувається у вашому місті?

— Як, ви не знаєте? Мойша і Хаїм посперечалися, хто з них красивіше вистрибне на ходу з поїзда-експреса.

— Хто ж із них виграв?

— Мойша, він у лівій труні.

Вірменське радіо запитали, як слід подавати гірку правду?

Вірменське радіо відповіло: правду слід подавати так, як подають пальто, а не жбурляти в обличчя, як мокрий рушник.

— Слухай, Армене, а ти завжди художником був?

— Та ким я тільки не був! Я навіть артистом був. Я грав геніально. Геніально! А от говорив погано. Дикція… Але одну головну роль я все-таки виконав.

— І кого ж?

— Герасима в «Муму».

— У кіно?

— Ні, на радіо.

Голодний ковбой їде прерією. Дивиться, попереду сидить біля вогнища індіанець і смажить м’ясо. Ковбой мовчки зістрибує з коня, підходить до вогнища, бере м’ясо і починає їсти. Наситившись, він вирішив поговорити з індіанцем:

— Мені ваш пес щось не дуже подобається.

— Не подобається — не їж.

У мене дружина — мудра жінка. Навіть якщо ми з нею посварилися і не розмовляємо, мене завжди чекає вдома смачна вечеря. Борщ, пельмені, компот. Щоправда, все в одній тарілці.

Гуртожиток. Студент студентові:

— Будеш у мене репетитором. Тут важливо вловити тоненьку грань. Можна просто допомогти підучити англійську. А бути репетитором — означає брати за це оплату.

— Пельмені?

— Згоден. Фінансове становище…

Пив пиво на лавці. Підійшла бабуся і попросила не викидати пляшечку. А ти її й не збирався викидати…

Жаба сидить на березі річки, опустивши лапки у воду, і мріє. До неї підходить бегемот і питає:

— Гей, жабо, ну як сьогодні вода, холодна?

Жаба, ображено, але з гідністю:

— Я тут, між іншим, як жінка сиджу, а не як термометр!

На іспиті з кримінального права:

— Чи можете ви мені сказати, що таке обман?

— Це станеться, професоре, якщо ви мене завалите на іспиті.

— Яким чином? Поясніть.

— Згідно з Кримінальним кодексом, обман чинить той, хто, користуючись незнанням іншої особи, завдає цій особі шкоди.

Довелося якось працювати на виставці на сусідньому стенді з італійцем, постачальником дрібної техніки для вантажно-складських робіт. Навантажувачі вантажопідйомністю 20-50 кілограмів. Підходить один клієнт, з’ясовує, що за техніка, розуміє, що навантажувачі маленькі, і каже: «Та ні, у мене таджики є». І йде. Підходить другий — та сама історія, третій… Сумно дивиться їм услід італієць і бурмоче:

— Що за новий конкурент «Таджики»? Hitachi знаю, Kawasaki знаю, а от «Таджики» ніколи не чув.

В овочевому магазині одеситка довго й прискіпливо перебирає овочі. Продавець не витримує:

— Уже б швидше ви їхали у свій Ізраїль!

— Я-то поїду, а тобі доведеться викрадати літак.

Брежнєв і Черненко розмовляють на тому світі:

— Костю, а хто зараз замість нас править?

— Та Мішко Горбачов.

— А хто його підтримує?

— А чого його підтримувати? Він поки що сам ходить.

Посварилися дві сусідки. Одна кричить:

— Щоб тобі щороку ремонт!

Друга як завелася:

— Щоб тобі жити на одну зарплату! Щоб у чоловіка було на пів шосту! Щоб тобі в штани накласти, і воду відключили! Щоб тобі в яму впасти, і дощ пішов!

Перша:

— А тобі — щоб усе разом узяте!

— Цур, цур!

— Пізно, прокомпостувала!

У двері подзвонили, Штірліц відчинив. На порозі він побачив Хольтоффа. Той був у будівельній касці.

— Ти чого?

— Та от, зайшов коньячку випити.

— Тату, я таки не можу вийти заміж за Ізю. Він атеїст і не вірить в існування пекла.

— Таки виходь сміливо, Сарочко! Вельми швидко ви йому доведете, що він дуже помилявся.

Стояли два гриби: білий і мухомор. Дивляться, грибник іде.

— Зараз різанина почнеться, — каже білий.

— Не знаю, як щодо різанини, а чоботом по шапці я точно дістану, — зітхає мухомор.

— Рабиновичу, ви дарма цю ковбасу купуєте. Вона, звісно, дешева, але їсти її рішуче неможливо. Там сама соя!

— Це для гостей.

Під час посадки в літак пасажир звертається до стюардеси:

— Де тут у вас блювотні пакети?

Стюардеса здивовано:

— Ми ще не злетіли, а вас уже нудить?

— А ви подивіться на мою сусідку!

— А мені тато обіцяв, що якщо я чверть без трійок закінчу, він пити кине.

— І що?

— Он, під парканом усміхається. У мене трійка з хімії.

Зустрілися двоє однокласників.

— Ну ти як сам? Як дружина? Я пам’ятаю, вона 30 років тому цвіла, як троянда.

— Усе, відцвіла. Самі шипи лишилися.

Пішов чоловік у ліс по гриби. Раптом назустріч йому виходить якийсь дивний тип і каже:

— Здрастуй, любий чоловіче. Я Лісовик. Ти перша людина, яку я побачив. І я хочу тебе за це віддячити. Я готовий виконати будь-які три твої бажання.

— Мені за статусом не належить у тебе вірити. І тому мені нічого від тебе не треба.

Здивувався Лісовик такому повороту справ. Але все одно вирішив таємно віддячити цьому чоловікові, надумавши дати йому три найважливіші речі: міцне здоров’я, багато грошей і насичене сексуальне життя.

Минає рік. І Лісовик із тим чоловіком знову зустрічаються. Лісовик питає:

— Як твоє здоров’я?

— Здоров’я просто чудове. Напевно, тут повітря дуже чисте.

— А як у грошовому плані?

— Теж не скаржуся. Як не полізу в кишеню, завжди дістаю товсту пачку грошей.

— Ну а з жінками як?

— І з цим нормально. Раз або двічі на тиждень.

— Як? Лише й усього?

— Так і це непогано для католицького священника, який живе в глухому селі, де всього-то 10 людей мешкає.

Грузин сусідові:

— Гіві, моя донька виходить заміж!

— Вах, вах, вітаю! А як нареченого звати?

— Зараз згадаю. Так, містер Гомі? Ні. Сеньйор Педі? Ні-ні. Ой, фу, це точно ні. А, згадав! Сер Гей!

Вовочка дуже сумний приходить додому. Мама питає:

— Вовочко, ти чого такий сумний?

— А мене у дворі всі дражнять. Кажуть, що в мене голова дуже велика.

— Не плач, Вовочко. Краще сходи по картоплю.

— То дай мені якусь сумку.

— Та навіщо вона тобі? У твою панамку й так два відра влізе.

Податковий інспектор із дружиною йдуть на костюмований вечір. Він убирається вампіром: заходить у бар, на ньому чорна накидка, в роті ікла, на пальцях пазурі. Знайомий бармен дивиться на нього й питає:

— Ви просто з роботи?

Дикий Захід. Шериф глухого містечка сидить у барі й розглядає шматок сиру, що лежить у нього на тарілці. Потім повертається до господаря і каже:

— Гаррі, ще одна перестрілка, і я прикрию твій заклад.

Посеред тижня в офісі завжди нудно. Сидить водій шефа і грає в гонки на комп’ютері. Виходить шеф, дивиться пару хвилин, як той грає:

— Якби ти так водив, я б із тобою не їздив.

— Якби в мене був такий Порше, я б тебе не возив.

— Римо, я не можу зрозуміти, як ви живете зі своїм Борею? Він же суне свого довгого носа буквально куди завгодно!

— Ви знаєте, коли я була молодою, мені це подобалося.

— Сергію, ти двері зачинив?

— Зачинив.

— На ключ?

— Так, на ключ.

— На два оберти?

— Так, на два, блін.

— Так, хлопці, Сергієві більше не наливати. Ми в наметі.

На медкомісії. Перед хірургом, який сидить на стільці, стоїть п’яненький призовник. Руки по швах. Хірург щось записує, коситься на призовника в район паху і каже:

— Що, вже одружений?

Призовник збентежено дивиться собі туди й каже:

— А що, так помітно?

Хірург продовжує писати:

— Але ж каблучка у вас.

Призовник починає старанно розглядати господарство і відповідає:

— Та наче нема.

Шварценеггер у гостях у коханки. Дзвінок у двері. Арнольд швидко ховається в шафу. Вривається розлючений чоловік і з криком: «Я знаю, що в тебе хтось є!» починає розчиняти дверцята тумбочок і шаф. Нарешті відчиняє шафу, де ховається Шварценеггер.

Арнольд:

— Ну що, знайшов?

Чоловік, прихлопуючи дверцята:

— Ні, піду ще на кухні подивлюся.

Розмова двох подруг:

— Ой, ти знаєш, я вирішила продати свій імпортний диван.

— Та ти що, з глузду з’їхала? Чому?

— Він увесь час нагадує мені про зраду чоловікові.

— Ну ти даєш! Та якби я продала все, що нагадує мені про зраду чоловікові, у мене б у квартирі, крім абажура й праски, нічого не лишилося!

— Мюллере, ви мені обіцяли лампу ГУ-50 для передавача!

— За мною не заіржавіє, Бронєвой! — подумав Штірліц.

Леонід Ілліч читає текст привітання учасникам Олімпіади-80:

— О! О! О! О! О!

Шиплячий голос збоку:

— Леоніде Іллічу, це олімпійські кільця! Текст далі!

Сидять дві мавпи на дереві. Одна вище, друга нижче.

Та, що нижче, каже:

— Який дощик теплий!

Та, що вище, відповідає:

— Який хочу, такий і роблю!

Чудовий сон наснився мені колись:

Чотири вантажники несли мою зарплату.

Правильні місяці року:

Січень, лютий, кошмарт, сопріль, знімай, теплень, жарюль, серпуст, свистопад, моктень, гноябрь, дубабр.

Вийшли царські сини на подвір’я. А тут як зашумить, як засвище — летять три стріли калені. Та, що з купецького подвір’я, влучила в одного сина, з боярської садиби — в другого, а з тухлого болота — в наймолодшого, Іванка… Баби взяли ініціативу у свої руки.

— Підбили підсумки року.

— І як? Що і як?

— Підбили, кажу!

Фраза «Ну, не будемо вам заважати» означає, що допомагати вам ніхто не збирається.

Потяг Одеса — Москва. Бабуся Роза — онукові Арону:

— Синочку, коли ми приїдемо в Москву?

З верхньої полиці чоловік поправляє:

— Не в «Москва», а в «Москву»!

— То от, синочку, коли ми будемо гуляти по Москву?

З верхньої полиці знову:

— Не «по Москву», а «по Москві»!

— Ні, ну ти подумай, який антисеміт!

— Дякую.

— «Дякую» на хліб не намажеш.

— Тоді он на тому боці дороги продуктовий, там чудове масло продають.

Зустрілися дві подруги.

— Кажуть, ти вийшла заміж?

— Так.

— Ну і як, стало краще?

— Та ні, не краще. Але частіше.

Діалог двох алкашів у селі:

— Усе, твоя взяла! Нічого моя не брала!

Тиха година в дитячому садку. Лідер середньої групи знайомиться з новеньким:

— Чуєш, тебе як звати?

— Серьожа.

— А скільки тобі років?

— Навелно, чотили.

— А до жінок тягне?

— Нє-а.

— Значить, не чотили, а тли.

Світське товариство. Одна з дам розповідає свій сон:

— Панове, я сьогодні бачила страшний сон! Ніби я засовую палець до рота, а там немає жодного зуба!

Ржевський:

— Мадам, ви, ймовірно, не туди палець засунули.

Циганка:

— Ти покохаєш жінку років на двадцять старшу за тебе і одружишся з нею!

— Ні, тільки не це!

— Тільки це, Філю!

Дама дає римському жебракові десять лір і каже йому:

— Ви могли б і подякувати!

— Ви що, не бачите, що я глухонімий, і хочете, щоб за десять лір сталося диво?

Сидить старий шотландець у пабі. Сидить, пивце потягує, люльку курить. Сидів-сидів і каже:

— Оцей млин збудував я сам. Один. Назбирав каміння, замісив розчин і збудував. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий млинів».

Посидів, ковтнув пивця, затягнувся.

— Оцей сад, у якому зараз найбільші врожаї фруктів і ягід, посадив я сам. Один. Усі радіють і збирають плоди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен-садівник».

Посидів, ковтнув ще пива, затягнувся.

— Оцей міст збудував я сам. Один. Спиляв дерева, обтесав і зробив міст. Тепер ним їздять машини й ходять люди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий мостів».

Посидів, випив ще пивця, затягнувся.

— Але варто було один раз поімати вівцю…

За кухлем пива Мюллер питає:

— Скажіть, Штірліцу, а який ваш улюблений фільм?

«Волга-Волга», — хотів було відповісти Штірліц, але вчасно схаменувся і сказав:

— «Фольксваген-Фольксваген».

— Скажіть, ви одесит?

— А що, у вас щось пропало?

Вірменському радіо поставили запитання:

— Чи правда, що в усіх дівчат легкої поведінки в темряві очі світяться?

Поки Вірменське радіо роздумувало над відповіддю, втрутилася Одеса:

— Якби це було так, то в Одесі були б білі ночі!

Тут же підключився Санкт-Петербург:

— Панове, ви на що натякаєте?

Дорогою на роботу чоловік зайшов до улюбленої кав’ярні-пекарні. За стійкою двоє: сам господар і дівчина.

Він замовляє хачапурі:

— Дівчино, скільки?

Чоловік:

— Один. Одне… Блін, як правильно сказати?

Дівчина:

— Правильно — один.

Господар кафе:

— Правильно — два! І один із собою!

Приходять семеро боксерів у фотосалон і просять фотографа:

— Сфотографуй нас.

— Добре, як вас сфотографувати?

— Значить, ми це… утрьох із кулаками типу прямо на цих чотирьох. А вони це… типу злякалися і в стійці відходять.

Чоловік їх сфотографував і питає:

— Скільки зробити фоток?

— Дві.

— Добре, але навіщо вам такі фотки? Тим паче дві?

— Тренер нам сказав принести дві фотки три на чотири.

Винайшли японці спирт міцністю 300 градусів. Вирішили випробувати. Кому не дадуть — усі згорають. Вирішили послати в Росію, трактористові Васі. Той випив — усе чудово. Сів у трактор і поїхав. Потім бац — вистрибнув. По землі валяється. Потім шкереберть покотився. За десять хвилин встав, усе нормально. Його питають:

— Ти чого?

А він каже:

— Спиртяга клас! Тільки як газонеш — фуфайка загоряється!

Донька п’яти років повадилася відбирати в мами телефон і дзвонити батькові на мобільний. Тут тато опинився поза зоною дії мережі. І доньці робот це популярно пояснив. Донька зі здивованим і похмурим обличчям повертається до мами й видає:

— Там у тата якась тітка сказала передзвонити пізніше!

Ох не солодко було татові ввечері… Ох не солодко.

Рабинович іде містом. Раптом бачить — аварія. Люди валяються. Машини розбиті. Рабинович підходить до одного з поранених і питає:

— Страховий агент уже приходив?

— Ні ще.

— Ну, тоді я з вами приляжу.

Дістався у спадок чоловікові від страшенно багатої померлої тітки великий алмаз. Ну що з ним робити? Вирішив піти до ювеліра. Той уважно оглянув алмаз і вигукнув:

— Це унікальний камінь! Він коштує шалені гроші. Я не візьмуся його обробляти. А раптом я щось не так зроблю? Раптом помилюся? Ні, не візьмуся я його робити. І не вмовляйте.

Пішов чоловік до іншого майстра. Той теж відмовився, пославшись на ті самі причини.

Пішов до третього. Ним виявився старий єврей Циперович. Він оглянув алмаз і гукнув хлопчикові, що сидів у кутку й обробляв якесь колечко:

— Моню, хлопчику мій, зроби-но оцей камінчик!

Чоловік із тривогою в голосі:

— Послухайте, як ви можете довіряти вашому юному підручному? Хіба ви не знаєте, що це за алмаз? Його відмовилися обробляти найдосвідченіші ювеліри!

Циперович спокійно:

— Ша, ша, люб’язний. Ви знаєте, що у вас за алмаз і скільки він коштує. Я знаю, що у вас за алмаз і скільки він коштує. А Моня не знає. Він таки зробить!

Лежить на пляжі грузин, засмагає. Тут повз нього проходить класна жінка. Грузин їй кричить:

— Дівчино, не ходи туди — втопишся!

Вона йде далі. Він їй знову кричить:

— Дівчино, та не ходи, втопишся!

Вона обертається. Він кричить:

— Ох, шайтан! Іди, іди, крокодили не тонуть!

Зустрічаються два друзі.

— Скільки літ, скільки зим, як справи?

— Чудово, одружився. Ось і фото маю при собі. Ну як?

— Буває й гірше…

— Що?!

— Ой, вибач, гірше не буває.

— Що таке: 40 зубів і 4 ноги?

— Крокодил.

— А 4 зуби і 40 ніг?

— Політбюро.

Прийшов хлопець із якимось довгим згортком.

— Дайте тубус, — каже. — А то мені це (показує згорток) через кордон везти.

Продавчиня, літня жінка, питає:

— А що там, якщо не секрет?

— Колаж, — каже.

Думки в голові бабусі заметалися зі швидкістю світла.

Вона:

— Справжній?

— Ну так.

Приїхав, коротше, ОМОН, скрутили хлопця. Розгортають згорток… А там — колаж.

Дід розповідає онукові:

— А коли я полював на Алясці, на мене якось напали 8 голодних вовків!

— Але, дідусю, минулого разу їх було лише 4.

— Ти був надто малий, щоб осягнути всю правду.

Поручик вийшов на подвір’я і повернувся весь мокрий.

— Поручику, що, на вулиці сильний дощ?

— Та ні. Сильний зустрічний вітер.

Валяється на вулиці п’яний чоловік. Реакція жінок, які проходять повз:

Англійка:

— Чоловік п’яний. Фу, яка непристойність!

Росіянка:

— О, мужик п’яний. Нажерся, падлюка. А вдома дружина, діти… На тобі ногою!

Француженка:

— Ах, чоловік! П’яний! Один! Зовсім один! Таксі, таксі!

П’яний уночі приводить друга до себе додому. Усі сплять. Він показує квартиру:

— Це моя вітальня. Це спальня. Це наше ліжко. Ось спить моя дружина, а поруч із нею — я.

— Розкішно.

— Та тихо ти! Розбудиш! Я ж сплю!

Директор ресторану каже офіціантці:

— Он той пан за шостим столиком забагато випив і спить. Будь ласка, розбудіть його, бо вже час зачинятися.

— Я його будила вже чотири рази.

— І чому ж він досі сидить за столиком?

— Бо щоразу він просить у мене рахунок, оплачує його і залишає мені 500 гривень на чай!

— Миколо Андрійовичу, а куди це ви зібралися на службовій машині?

— Назустріч!

— На яку зустріч? Вас п’ять хвилин тому звільнили!

— Назустріч пригодам!

Приходить депутат парламенту після получки додому і починає діставати з усіх кишень гроші. Дружина дивилася-дивилася і каже:

— Ну скільки можна носити? Уже нікуди їх складати. Усі шафи й шухляди забиті вщерть.

Чоловік зітхає:

— А ти уявляєш собі? У деяких сім’ях удвох працюють!

— Та хто ми такі, щоб протистояти силам природи?!

— Пане мер, давайте все-таки почнемо прибирати сніг із вулиць нашого міста.

Рабинович прийшов до магазину:

— Мені, будь ласка, 100 комплектів портретів членів Політбюро.

— Навіщо вам стільки?

— Бачите, я отримав візу і хочу відкрити в Тель-Авіві тир.

Грузинська родина. Маленький син підходить до батька:

— Тату, слухай, дівчина і дівчина — це добре чи ні?

— Синку, не ліз би ти в ці справи.

— А чоловік і чоловік?

— Доростеш — зрозумієш, синку.

— А чоловік і дівчина?

— Це, синку, називається вздружба.

У купе перед сном грузин питає свою попутницю:

— Ви заміжня?

— Так.

— А діти у вас є?

— Так. Синові 23 роки. На добраніч!

Бухгалтерія. Одна співробітниця намагається роздрукувати текст. Комп’ютер видає помилку. Підходить інша співробітниця, молодша.

— Він у тебе не бачить принтер.

Перша, бурмочучи, повертає монітор до принтера:

— От же він!

Друга крутить пальцем біля скроні:

— Ти що, зовсім? Він же вебкамерою дивиться! Поверни вебку.

Два грузини сіли зіграти в шахи. Обоє до ладу грати не вміють.

Один поставив свого ферзя в центр дошки і каже:

— Мат!

Другий поставив поруч свого:

— Атєц!

Ніч. Іван на сіннику засандалив сусідці й шепоче їй на вухо:

— Зінко, ти тільки не кричи, а то моя почує.

Зінка, стиснувши зуби, мовчить.

Після діла задоволений Іван встає і на радощах іде додому. Заходить він у хату, двері тихенько прочиняє… А там картина: дружина в коморі з Васьком-сусідом перекидається і бурмоче:

— Васильку, ти тільки тихше, а то мій після доби спить. Ще почує.

Подружня пара приходить до психолога. Він ставить їм одне й те саме запитання:

— Що для вас найскладніше у стосунках?

Чоловік відповідає:

— Протистояти її спробам поліпшити наші стосунки й ощасливити мене.

Дружина відповідає:

— Змиритися з тим, що йому, бачте, і так нормально.

Військовий каже своєму другові:

— Учора в мене був страшний бій! Усі навколо кричали, стріляли, вибухи!

Друг:

— Ой, як я тебе розумію, братане! Учора пів дня мене ганяли по руїнах, стріляли, навіть поранили. Але я зміг вибратися і помститися їм!

Військовий:

— Ти теж пішов служити, друже?

— Та ні, ти що? У Counter-Strike рубався.