За п’ятнадцять хвилин після грубого вчинку чоловіка ситуація обернулася зовсім не на його користь

Ніна очікувала побачити лише таємне куріння. Але камера показала значно більше.

Уже першої ночі Раїса Павлівна дочекалася, коли дім стихне, дістала зі схованки не лише електронний пристрій, а й звичайні сигарети. Сіла біля вікна й курила одну за одною, струшуючи попіл у кавову чашку — ту саму, яку Ніна вже знаходила.

Але це виявилося лише початком.

Камера записала розмови свекрухи телефоном із подругою Людмилою.

— Уявляєш, Людо, ця ненормальна влаштувала мені тут в’язницю, — жалілася Раїса Павлівна, затягуючись. — Курити їй заважає. Дитина, бачте, слабенька. А те, що в мене нерви, серце калатає, нікого не хвилює. Артемчик у мене добрий, м’який. Ця змія хоче його під себе підім’яти. Але нічого, я їй ще влаштую веселе життя.

Ніна слухала запис, і всередині в неї холонуло.

Змія. Ненормальна. Отже, ось як свекруха називала її, коли поруч не було сина. Усі сльози, скарги на здоров’я й образи були виставою.

Найтяжчий запис з’явився наступного дня.

Раїса Павлівна розмовляла з Артемом. Голос чоловіка звучав приглушено, але Ніна впізнала його відразу.

— Синочку, я більше так не можу, — схлипувала свекруха. — Ніна мене зводить. Сьогодні сказала, що від моїх парфумів у Сьоми алергія, веліла ними не користуватися. Уявляєш? Я їй кажу, що парфуми хороші, дорогі, а вона відповідає: «Від вас пахне старою шафою».

Ніна завмерла.

Вона ніколи такого не казала. Взагалі не обговорювала парфуми.

— Мамо, не звертай уваги, — сказав Артем. — Ти ж розумієш, у неї після пологів нерви ні до чого. Вона тепер до всього чіпляється.

— Це не нерви, Артемчику. Це характер. Вона мене ненавидить і тебе проти мене налаштовує. Я відчуваю, що втрачаю тебе.

— Мамо, ну що ти. Ти мене ніколи не втратиш. Увечері поговорю з нею. Поставлю на місце.

Ніна вимкнула запис, бо її затрясло.

Ось як усе влаштовано. Раїса Павлівна вигадує образи, грає жертву, а Артем вірить кожному слову. Не просто вірить — готовий «ставити на місце» власну дружину, щоб заспокоїти матір.

Справа була вже не в сигаретах. Справа була в брехні, у приниженні, у чужій грі за її спиною і в хворобливій залежності Артема від Раїси Павлівни.

Потім камера показала ще одну сцену.

Удень, коли Ніна гуляла зі Сьомою, Раїса Павлівна зайшла до спальні подружжя. Кут камери захоплював частину коридору й двері. Свекруха відчинила Нінину шафу, почала перебирати речі, кривлячись так, ніби торкалася бруду. Дістала шовкову сукню, куплену Ніною ще до вагітності й жодного разу не вдягнену. Приклала до себе, покрутилася перед дзеркалом, потім кинула на підлогу й наступила підбором.

Після цього взяла з туалетного столика флакон улюблених Ніниних парфумів — подарунок Артема на річницю — і вилила майже половину в раковину.

Ніна дивилася на екран і не могла вдихнути.

Це була не побутова шкідливість. Не випадковий зрив. Це була ненависть — спокійна, холодна, нічим не прикрита.

За що? Що вона зробила цій жінці?

Відповідь виявилася простою і страшною: Ніна існувала. Вона стала дружиною Артема. Вона народила дитину, довкола якої тепер оберталося життя. Вона зайняла місце, яке Раїса Павлівна вважала своїм.

Ніна зберегла всі записи на окремий носій і сховала його. Тепер у неї були докази. Але що далі? Показати Артемові? Влаштувати скандал?

Вона уявила, як вмикає відео, де Раїса Павлівна псує її сукню й парфуми. І майже почула відповідь чоловіка: «Мама зірвалася, у неї нерви». Або ще гірше: «Ти сама все підлаштувала».

Ні. Крики й сльози нічого не дадуть. Проти хитрості треба діяти спокійно.

Увечері Артем повернувся похмурий. Не привітавшись, пройшов на кухню, налив води й, не дивлячись на Ніну, сказав:

— Мама сказала, ти заборонила їй користуватися парфумами.

Ніна мила посуд. Вона чекала цієї розмови.

— Я цього не казала.

— Не бреши, — він різко поставив склянку на стіл. — Мама не стала б вигадувати. Вона сказала, що ти назвала її старою шафою.

Ніна повернулася.

— А ти зовсім не допускаєш, що твоя мама може збрехати?