Чоловік запропонував оформити кредит на дачу своєї матері на дружину, але її наступний дзвінок швидко змінив його плани

— Твоя головна біда, Оксано, у тому, що ти мислиш надто приземлено, — заявив Тарас і вказав виделкою на захололий омлет. — А сімейні фінанси потребують нестандартного мислення.

Оксана спокійно відпила чаю, не зводячи очей із чоловіка. Подібні промови лунали в їхньому домі регулярно. Тарас вважав себе невизнаним майстром економії й був переконаний, що здатен витягти користь навіть із цілковито непотрібної речі. Що безглуздішою виглядала чергова задумка, то урочистіше він її підносив і то дужче ображався на відсутність захвату. Насправді майже кожна його «геніальна» схема зводилася до одного: витрати, ризики й незручності чомусь мала брати на себе дружина.

— І в чому сьогодні проявилася моя обмеженість? — миролюбно запитала вона, прикидаючи, скільки часу лишилося до виходу на роботу.

Оксана працювала адміністраторкою у великій ветеринарній клініці. За день їй доводилося вислуховувати стільки дивних пояснень від господарів пуделів, котів і папуг, що домашні виступи Тараса давно здавалися їй ще одним різновидом невинної побутової комедії. Сама вона звикла спиратися на факти, а не на натхненні теорії.

Світла квартира з акуратним ремонтом належала Оксані. Вона купила її до шлюбу, сама займалася оздобленням і добре пам’ятала, скільки сил коштувала кожна кімната. Тут пахло свіжим чаєм і засобом для паркету; ранкове світло лягало на чисту стільницю. Власне житло давало Оксані відчуття захищеності, бо жодні міркування чоловіка про «правильний розподіл активів» не могли перетворити квартиру на спільне досягнення.

— Ми купуємо тришаровий туалетний папір, — з обуренням оголосив Тарас, відсуваючи тарілку. — Це ж безглузде марнотратство. Навіщо платити за три шари, якщо можна взяти один? Я все підрахував: за рік назбирається сума на добру вечерю в ресторані.

— Якщо хочеш користуватися папером, схожим на наждак, я не стану заважати, — відповіла Оксана. — Покладемо твій рулон окремо. Економ на здоров’ї.

Вона всміхнулася так м’яко, що уважніша людина насторожилася б. Але Тарас не помічав попереджень: його самовпевненість завжди виявлялася сильнішою за проникливість. За звичайною суперечкою про дрібниці вже відчувалася справжня причина раптової ощадливості, і напруга на кухні ставала дедалі щільнішою…