Наречений зблід: що приховувала наречена під весільним вбранням

Найчастіше Наталія Петрівна не лізла в життя свого дорослого сина, він відучився і успішно працював у компанії батька. І зарплата у нього завжди була пристойна, що дозволяла жити незалежно. До дня отримання диплома батьки вручили йому ключі від власної трикімнатної квартири в престижній новобудові.

Саме в цій квартирі Дмитро і жив з Олесею цілий рік, будуючи спільний побут. Олеся поводилася ввічливо і шанобливо з майбутньою свекрухою, вони з Дмитром часто їздили в гості до його батьків. А ось маму своєї нареченої Дмитро так жодного разу і не бачив наживо.

Олеся працювала і закінчувала останній курс інституту, але разом з тим встигала і смачну вечерю приготувати, і квартиру тримати в ідеальній чистоті. І ось коли майбутня свекруха завела розмову про онуків, Олеся негативно і твердо похитала головою. «Поки ні, для початку я хочу реалізувати себе в професії».

«Я ж стільки років старалася, щоб отримати червоний диплом, не хочу відразу ж сідати в декрет. Тим більше Анатолій Ігорович уже пообіцяв мені місце у своїй фірмі». Наталія Петрівна вкотре лише здивувалася такій прагматичності та розрахунку потенційної невістки.

Олеся добре усвідомлювала, чого вона хоче від життя, і впевнено йшла до своєї мети, не бачачи перед собою жодних перешкод. І якщо їй хтось заважав, вона просто безжально прощалася з цими людьми і викреслювала їх із життя. Саме такі висновки про обраницю сина і зробила його прониклива мати.

І ці висновки її, м'яко кажучи, не дуже порадували, її насторожувала зайва розрахунковість дівчини. Вона не знала, як на це реагувати: радіти такій цілеспрямованості чи засмучуватися холодному розрахунку майбутньої невістки. Їй зовсім не подобалася така прагматичність, яка серйозним чином затьмарювала щирість і добродушність.

«Можливо, це якісь дитячі травми», — міркувала про себе Наталія Петрівна. «У будь-якому разі, потрібно обов'язково познайомитися з її родичами, щоб зрозуміти мотиви такої поведінки і знати, кого насправді син бере за дружину». І така можливість незабаром з'явилася.

«Мам, ти точно вирішила? Дорога ж зовсім не близька, більше десяти годин трястися в машині», — говорив Дмитро, намагаючись відмовити матір. Але жінка твердо вирішила їхати: «Синку, послухай, у цьому я точно впевнена і не відступлю».

«Ми просто зобов'язані познайомитися з матір'ю твоєї дівчини, поспілкуватися з нею, зрозуміти, що між ними сталося. А потім і помирити їх, і особисто вручити майбутній сватці запрошення на ваше весілля». Слова матері прозвучали безапеляційно, і Дмитру зовсім не обов'язково було знати справжні цілі поїздки.

Адже у неї вже давно дозрів цілий план перевірки. І ось позашляховик Дмитра від'їхав від батьківського дому, прямуючи в далеку дорогу. У цей же час у сучасній трикімнатній квартирі з шикарним євроремонтом Олеся якраз заварила собі чашку міцної кави.

Вона не пошкодувала дорогого коньяку, додала його в напій і з великим задоволенням зробила кілька ковтків. Для неї це було справжнє свято — залишитися одній. Не потрібно було прибирати, готувати і прикидатися, що вона кохає цього пихатого Дмитра.

Адже він для неї був просто шансом, не більше ніж багатенький спадкоємець великої компанії, квиток у нове життя. Він її обожнював, але вона ніколи не кохала Дмитра, вважаючи його занадто настирливим і простим. І на самому початку їхніх стосунків вона чудово зіграла роль наївної простушки, якій важлива романтика, і зовсім не важливі гроші.

«Боже мій, ці багатії такі наївні дурники», — думала вона. Їй уже так все набридло: ці його настирливі обійми, поцілунки, необхідність грати роль ідеальної нареченої. Іноді виникало гостре бажання все кинути і просто кудись поїхати, втекти.

Але Олеся ніяк не могла сдатися, вона занадто довго і наполегливо йшла до своєї мети — зачепитися у великому місті. І занадто багато сил витратила, щоб закохати в себе цього наївного хлопця. На карту було поставлено дуже багато, майже все її життя...